Історія

Лошадніками не стають, ними народжуються, щоб хоч раз в житті доторкнувшись до згустку живої енергії по імені кінь, вже ніколи собі не мислити життя без нього. Так вже склалося, що в окремо взятому колективному сільськогосподарському підприємстві «Ленінський шлях» (що під Маріуполем )перетнулися життєві шляхи тих, хто не мислив собі життя без коня. Результатом їх спільних зусиль щодо втілення своєї мрії в реальність стало створення в 1989 році конеферми під егідою голови колгоспу Могильного Олександра Володимировича. Головою нового об’єднання став Сапах Володимир Володимирович.

Вже в рік створення ферма в Мангуші обзавелася власним приміщенням «стайні від’ємишей» на сорок денників, де затишно розташувалися її перша вихованка – чистокровна скакова кобила. А ще через деякий час один за одним у новий будинок увійшли три жеребця (Гандбол, Гороскоп, Менует) і три десятки кобилок. Але далекоглядні плани керівництва на цьому не зупинялися – у тому ж 1989-му були закладені ще дві стайні.

Роком пізніше була закінчена друга і третя черги будівництва конеферми, і світло побачили «маткова стайня» на тридцять сім денників, призначена для лошатих кобил і жереб’ят, і «тренерська» на двадцять шість секцій з пристосуваннями для коней, які посилено тренуються.

Пізніше з’явилися необхідні атрибути добре організованої виробничої бази племінної конеферми – облаштовані місця для різних типів тренувань, левада, ренгартен, тренувальне поле, скакове коло.

З настанням нової доби української самостійності, коли роками напрацьовані зв’язки переривалися, а державна організація перестала існувати, колгосп «Ленінський шлях» (тим більше з такою невідповідною часу назвою) розформували вже в 1992 році. Йому на зміну прийшла агроферма «Мангуш», частиною якої і стала конеферма.

Першою перемогою Мангушської конеферми стає присудження кобилі Метрології в 1996 році звання «Чемпіон породи». Хоча це звання і було пізніше оскаржене і відкликано, тим не менш кращим показником, що було воно присуджене не дарма стало завоювання Метрологією українського Дербі – Великого чотирирічного призу з попоною чемпіона породи. Так почалася низка перемог невеликої конеферми смт Мангуш на кінно-спортивних і племінних змаганнях України.

Початок нового тисячоліття стає початком нової епохи в розвитку племінної конеферми, коли в 2000 році вона увійшла до складу дочірнього підприємства «Ілліч-Агро-Донбас» металургійного комбінату ім. Ілліча (м. Маріуполь), отримавши номер 10 в списку його агроцехів.

Завдяки поліпшенню фінансування далі нагороди слідували одна за однією: 2000 рік – звання «Чемпіон чистокровної англійської верхової породи» (кобила Мануелла), 2002 – звання «Чемпіон чистокровної англійської верхової породи» (кобила Рамфіра), 2009 – титул і попона «Чемпіон англійської породи» (жеребець Джордано) і незліченну кількість традиційних призів.

Середина першого десятиліття нового століття була відзначена для конеферми в Мангуші проведенням масштабних робіт з благоустрою території: своє місце зайняла головна брама, у внутрішніх дворах з’явилися клумби і альтанки, споруджено мініатюрний фонтан, встановлений пам’ятник першому жеребцю – Гороскопу; а на трасі з’явилися відповідні вказівники.

Нововведенням стало спорудження в 2010 році критої механічної водилки, яка значно полегшила роботу тренерської команди. У якості ж виробників були представлені уродженець Росії – жеребець Банкомат і гість з далекої Америки – Джордано.

У нинішній час на території Мангушської конеферми окрім виконання основних функцій (племінне розведення і тренінг скакових коней) проводять безкоштовні екскурсії для всіх бажаючих, під час яких можна не тільки доторкнутися до дивовижного створення по імені «кінь», але й випробувати те давнє ні з чим не зрівняне почуття єднання з іншою живою істотою, що йде з глибини сивих віків.

Архітектура

Відразу за головними воротами Мангушської конеферми потрапляєш в атмосферу, де головною і єдиною домінантою є його величність кінь. І нехай вона невелика, але незліченна кількість призерів (у тому числі головних українських призів), що вийшли з її воріт, зайвий раз доводить, що справа в якості підготовки та любові до роботи.

Ось ренгартен для лошат праворуч від входу, протяжністю у всю довжину ферми, де молоді лошата одного року ненав’язливо тренують свої незміцнілі м’язи. Тут все влаштовано для комфортного існування майбутніх чемпіонів – база з травою, поїлки, годівниці і власний тренер.

Однакові завдовжки три цегляні стайні з денниками та глинобитним покриттям, що розташовані паралельно, хоча і схожі зовні, всередині мають різне планування з урахуванням їх призначення: «від’ємишей» – розрахована на сорок денників, має чотири входи з дворядним плануванням; «маткова» – тридцять сім денників з трьома входами в споруду (два поздовжніх, один поперечний) для утримання лошат з їх матерів; і «тренерська», де на двадцять шість денників, призначених для утримання двох-чотирирічок, при дворядному плануванні має спеціальний вихід до механічної водилки і похилий трап зі спеціальним покриттям.

Для тренування же на Мангушській конефермі передбачено п’ять різних видів баз: перша (піскова) розмірами 30мх20м праворуч від центрального входу призначена для вигулу лошат кобил і жеребців-виробників; друга (маткова) аналогічних розмірів з земляним покриттям і поїлками знаходиться поруч з першою; третя ( маткова №2), розташована перпендикулярно стайням, має розміри 60мх30м і ворота навпроти кожної з них, а так само прямий вихід на леваду; четверта (тренерська) – розташовується безпосередньо біля тренерської стайні і спілкується як з нею, так і з механічною водилкою; метою невеликий (10мх15м) п’ятої бази, розташованої поруч з матковою №2, є нетривале одиночне утримання коней.

На леваді для лошатих коней, розташованої на околиці Мангушський конеферми за матковою базою №2, створені умови для вільного відпочинку перед знаменною подією на просторах, що здаються безмежними, хоча і поблизу траси.

Кругла в периметрі споруда механічної водилки з пісочним покриттям, призначеної для відпрацювання стандартних рухів шістьма кіньми одночасно без участі тренера, розташовується поруч з тренерської стайнею.

Іподром (скакове коло) протяжністю один кілометр розташовується між основним комплексом конеферми і трасою Т-05-23. І нехай він не зовсім відповідає класичному розумінню іподрому (тут немає упорядкованих трибун та суддівської вишки, а навесні його засівають кормовими травами для збільшення зимового запасу), але регулярні скакові свята, які відвідують представники кінної еліти з інших міст, зайвий раз доводять його спроможність.

Внутрішній двір Мангушської конеферми, де так часто полюбляють відпочивати від своєї нелегкої праці співробітники – куточок особливої їх гордості, адже тут крім пам’ятних місць, присвячених засновникам, фонтану з природного каменю і клумб причаївся ще й невеликий зоокуточок, мешканці якого (гуси, голуби, морські свинки, собаки, кролики) з радістю зустрічають відвідувачів, правда і кожен на свій лад – хто заливистим гавкотом, а хто – легким помахом головки.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Донецька обл., cмт. Мангуш, вул. Поштова, 21.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е58 (М14) (Одеса – Миколаїв – Херсон – Нова Каховка – Мелітополь – Бердянськ – Маріуполь – Ростов-на-Дону), яка проходить через Мангуш, а потім в центрі міста поворот на північ (конеферма – сама північна частина смт).

Громадським транспортом з Маріуполя (АС № 2) в напрямку Мангуша, а від центральної зупинки смт 15-20 хвилин в північному напрямку головною вулицею.