Історія
Вона була задумана як тимчасова, а вистояла крізь століття. Її стіни стали однією з духовних опор захисників, коли ворожі війська були біля порога їх рідного дому – Севастополя в 1854-1855 роках. Ім’я її – церква святого Михайла, а доля – історія міста.
Ровесник міста – дерев’яний Нікольський адміралтейський собор на Катерининській вулиці – у середини XIX століття настійно зажадав реконструкції, а вірніше повноцінної відбудови. Щоб богослужіння тривали, поруч було прийнято рішення звести тимчасову церкву в ім’я святого Михайла (яка надалі повинна була стати притвором знову спорудженого храму), що і було втілено в життя в 1848 році (імовірно за задумом архітектора Фандервейде).
Вибухнула в 1853 році Кримська війна поставила під питання закінчення будівництва собору, тому Михайлівська церква на всьому протязі запеклих боїв за Севастополь відігравала ключову роль в морально-духовній підтримці захисників в якості тимчасової Адміральській.
Так саме тут під час свого перебування в облозі головної бази Чорноморського флоту стояли служби великі князі Микола (1831 – 1891) і Михайло (1832 – 1909) Миколайович. В її стінах святили надіслану імператрицею ікону Спасителя для Миколаївської батареї і хрест святого Володимира з написом «Цим перемагай». І тут же проводжало місто в останній путь своїх полеглих в бою світочів – Корнілова 5 жовтня 1854, Істоміна 7 березня 1855-го і Нахімова 30 червня того ж року.
Лише напередодні вирішального бою 2 серпня 1855 в церкві святого Михайла припинилися богослужіння, що було пов’язано з прямим попаданням в її центр ворожої бомби, вибух якої знищив і іконостас, і престол, і святі дари.
Не дивлячись на плачевний стан, будівля храму було відновлено однією з перших в місті після укладення Паризького мирного договору в 1857 році на кошти почесного громадянина Івана Красильникова з метою підтримки духовності на попелищі війни.
У 1889 році Михайлівська церква була офіційно приписана до Білостоцького полку, щоб через тридцять років втратити статус храму Божого – радянська влада оселила в його стінах спочатку читальний зал, потім будинок санітарної освіти, а пізніше (1968) – експозиційний зал № 7 музею Чорноморського флоту про мирні роки Севастопольського військового життя після Другої світової (1939 – 1945), який знаходиться тут і понині. При цьому самій будівлі ще в 1979 році було надано статус пам’ятки архітектури.
Архітектура
Достовірно встановити авторство Михайлівського храму поки не представляється можливим, але на думку деяких фахівців він – творіння інженер-полковника Фандервейде, що створював Нікольський собор поруч.
Прямокутну в плані будівлю в цілому витримано в класичному стилі: двохарочний портал на чотирьох опорних колонах з візантійськими капітелями над центральним входом, мінімальна кількість декоративних елементів (різьблена прикраса арок та два медальйона з розетками), позбавлений пишноти простий трикутний фронтон – ось і все його оздоблення.
Хоча зовнішній декор церкви за первісним задумом і був позбавлений одного з своїх прикрас – меморіальних мармурових дощок з назвами всіх військових частин, які захищали Севастополь у 1854-1855 роках (вони зайняли своє місце лише в 1904 році за наказом великого князя Михайла Миколайовича у переддень святкування півстолітнього ювілею мужності тих далеких трагічних днів), будівля Михайлівської лаконічна, гармонійна і цілісна.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, АР Крим, м. Севастополь, вул. Леніна, 11.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е105 (М26) (Харків – Дніпропетровськ – Запоріжжя – Мелітополь – Джанкой – Сімферополь – Севастополь) або (М18) (Сімферополь – Ялта – Севастополь) – Балаклавське шосе. По місту: пр. Генерала Острякова – вул. Маршала Бірюзова – вул. Миколи Музики – вул. 4-го бастіону – вул. Леніна до музею Чорноморського флоту Росії.
Громадським транспортом до севастопольських вокзалів, а потім у бік старого міста до зупинки «Будинок офіцерів флоту».