Історія

Почесний, але небезпечний обов’язок – охороняти рубежі держави, тим більше якщо ці рубежі південні, час – середина XIX століття, а держава – Росія. Крим вже більш ніж сімдесят років російський, але турецькі погляди в його бік не припиняються, стаючи все більш явні тим більше при підтримці англо-французької коаліції, яка переслідує свої інтереси.

За таких обставин ще більше ускладнювалася відповідальна місія, покладена на начальника штабу Чорноморського флоту, яким з 1843 року був Володимир Олексійович Корнілов (1806 – 1854) – підготовка і здійснення ефективного захисту Севастополя. Погіршилося положення з початком військових дій у міських рубежів 1854 року.

Але безстрашність адмірала не знала меж – весь день в роз’їздах під безперервним вогнем противника по укріпленнях. То тут, то там мелькала його фігура в оточенні невеликої групи ад’ютантів, контролюючи виконувану всіма силами флоту роботу по зведенню бастіонів, надихаючи захисників міських стін.

Настав фатальний день першого бомбардування – 5 жовтня 1854 року. Вогневий удар військ коаліції, що гуляв по всій лінії російських укріплень вишукуючи слабкі місця, зосереджений на ключовій позиції – Малаховому кургані. Число жертв йде на тисячі. Але як істинний натхненник оборони, Корнілов рветься, не дивлячись на всі вмовляння своїх соратників, саме туди де удар супротивника найбільш потужний.

Утримати Володимира Олексійовича від дитячої витівки по входженню на вершину Малахової вежі зміг лише начальник його штабу Володимир Іванович Істомін (1809 – 1855), а ось від ідеї поїздки у верхів’ї Ушакової балки, де базувалися Бородинський і Бутирський полки, відвернути його не зміг уже ніхто. Це рішення стало для начальника севастопольської оборони фатальним — ядро ворога наздогнало його на шляху від вежі до бруствера Кремальєрної батареї, де стояли коні.

У той же день на простирадлах Морського шпиталю адмірал Корнілов в останній раз прийшов до тями з благословенням захисникам міста-порту, і спочив у спокої. Тіло його було поховане у Володимирському соборі, а місце смертельного поранення на Малаховому кургані – зазначено хрестом з ядер, викладених за наказом його друга і соратника адмірала Нахімова (1802 – 1855).

По досягненні звісток з полів севастопольських боїв столиці (12 жовтня), всеросійський імператор Микола I (1796 – 1855), вражений загибеллю на бойовому посту командуючого обороною, наказав надати бастіону, біля якого впав виконавши свій обов’язок до кінця доблесний воїн, ім’я Корніловського, а відомому петербурзькому скульпторові Івану Петровичу Віталі (1794 – 1855) – створити пам’ятник герою.

Смерть імператора і творця, запустіння севастопольських просторів згідно Паризького мирного договору від 1856 року відстрочили матеріальне втілення в життя пам’ятника В.А. Корнілову на цілих сорок років. Лише хрест з ядер на вершині кургану, як і раніше, нагадував про його ратний подвиг.

Нарешті в 1893 році після численних відкинутих проектів, поданих на розгляд найвищої комісії, скульптор Іван Миколайович Шредер (1835 – 1908) приступив до створення пам’ятника севастопольському героєві за проектом генерал-лейтенанта барона Олександра Олександровича фон Більдерлінга (1846 – 1912).

Відкрито ж пам’ятник Володимиру Олексійовичу Корнілову у Севастополі на місці його поранення було в урочистій обстановці 5 жовтня 1895 року.

З тих пір місто жило під пильним наглядом свого героя аж до початку німецької окупації 1942 – 1944 років, у ході якої сам пам’ятник був демонтований загарбниками і відправлений на переплавку, а постамент його підірвано. І знову, як колись, місце смертельного поранення легендарного адмірала вказував лише складений з ядер хрест.

Рішення про відновлення пам’ятника організатору першої оборони Севастополя загубилося в коридорах влади на цілих три з лишком десятиліття і з’явилося на світ лише напередодні двохсотлітнього ювілею міста-бази Чорноморського флоту. Тоді то і з’явився на світ проект відтворення первісного пам’ятника, який з успіхом втілили в життя художник-архітектор Василь Георгійович Гнєзділов (1922 – 1999) і народний художник УРСР Макар Кіндратович Вронський (1910 – 1994).

Вдруге пам’ятник адміралу Корнілову був відкритий на Малаховому кургані в переддень святкування 200-річчя Севастополя. Він і зараз займає своє почесне місце на вершині Малахового кургану.

Архітектура

На високому ступінчастому постаменті з діориту, перед яким досі зберігся викладений за наказом адмірала Нахімова хрест з ядер, підноситься скульптурна композиція пам’ятника організатору міської оборони 1854 – 1855 років.

Вершину її займає домінуюча фігура вже смертельно пораненого адмірала Корнілова з вказівним у бік порту перстом і застиглими на вустах словами: «Відстоюйте ж Севастополь!» – останніми, які він виголосив на ратному полі і відображені у вигляді епітафії на узвишші-скелі, емітують бойове укріплення.

Другу частину скульптурної композиції (розміщується зліва нижче від центральної) займає постать моряка Кішки, який тримає перед гарматним жерлом ядро повний рішучості помститися за свого командира.

По периметру скелі-п’єдесталу крім епітафії розміщені біографічні відомості, всі ратні подвиги адмірала Корнілова (список полів бою, кораблів командування), а так само незамінний атрибут морського офіцера – барельєф якоря праворуч.

Додаткова інформація

Місце знаходження: Україна, АР Крим, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, Меморіальний комплекс Малахов курган.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е105 (М26) (Харків – Дніпропетровськ – Запоріжжя – Мелітополь – Джанкой – Сімферополь – Севастополь) або (М18) (Сімферополь – Ялта – Севастополь) до повороту на вул. Генерала Мельникова, а потім поворот праворуч на вул. Героїв Севастополя, на якій знаходиться меморіальний комплекс Малахов курган, де розташовується пам’ятник В.А. Корнілову.

Громадським транспортом до Севастополя (з/д, авто – вокзали), звідки міським транспортом по вул. Героїв Севастополя до зупинки «Малахів курган» 10 хвилин їзди.