Історія
Увечері 27 серпня 1855 року, коли доля Севастополя вже вирішена було дано явище вищої милості Господньої, коли по швидко возведнному плавучому мосту через бухту відступали хоробрі захисники міста туди, де знайшли вічний спокій їх брати по зброї – на Північну сторону.
Але саме тут, на землях, які послужили притулком і останнім оплотом оборонців, не було жодного храму. Лише з залишенням Кримського півострова коаліційними військами після укладення Паризького мирного договору 18 березня 1856 у спадок від маршала Жана-Жака Пелісьє (1794 – 1864) залишилася французька похідна церква головного штабу командування, яку жителі перенесли в село Бартеньєвку на захід від Братського кладовища.
З початком підготовки урочистого святкування п’ятдесятої річниці героїчної оборони Севастополя в Кримській війни 1953 – 1856 років отець-настоятель переосвяченої за православним обрядом колишньої католицької похідної церкви Федір Томаківський звернувся до комітетову, що курирував це питання, з доповідною запискою про спорудження храму на Північній стороні. Його прохання взяли близько до серця не тільки учасники тих далеких подій, але й особи царської крові – головним куратором будівництва виступив великий князь Олександр Михайлович (1866 – 1833).
І ось через півстоліття в рік 1905 від Різдва Христового на кошти жертводавців в ознаменування великої милості, явленої 27 серпня, було зведено храм-пам’ятник Вознесіння Господнього (ділянка була безоплатно надано Інженерним відомством, а матеріал доставлений із призначеної під знос церкви Білостокського полку). Його освячення відбулося 30 липня того ж року преосвященним Миколою, єпископом Таврійським і Сімферопольським.
Але незабаром настали важкі атеїстичні часи, коли в запалі боротьби з релігією зверталися на прах шедеври культового зодчества, але Вознесенський храм незважаючи на закриття в 1933-ому і дві спроби його підірвати, встояв.
Пережив він і нелегкі дні Великої Вітчизняної під час Другої оборони Севастополя 1941 – 1942 років, щоб пасти в мирний повоєнний час (1956 рік) в залізних обіймах сучасної військової техніки.
Вже на зорі нового тисячоліття знову створеною громадою вирішено було відродити церкву-пам’ятник на Північній стороні. І це благе починання з успіхом було здійснено – знову засяяли білизною стіни храму, відчинила двері недільна школа при ньому, була створена православна бібліотека і сестринство допомоги хворим.
Архітектура
Новоспоруджений храм Вознесіння Господнього на севастопольській Північній стороні являє собою пропорційно зменшену копію раніше існуючої церкви. Виняток становить окремостояча дзвіниця під шатровим дахом, якої нинішній будинок Господен позбавлений.
Загальна висота нинішнього однокупольного храму у візантійському стилі становить чотирнадцять метрів. Зовнішні його фасади – плід вдало скомпонованих декорових елементів, в числі яких здвоєні арочні вікна і рустовка стін, купольні дахи, кований ажур дверей і акцентів у вигляді барельєфів мальтійського хреста.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, АР Крим, м. Севастополь, вул. Челюскінців, 26а.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е105 (М26) (Харків – Дніпропетровськ – Запоріжжя – Мелітополь – Джанкой – Сімферополь – Севастополь) або (М18) (Сімферополь – Ялта – Севастополь). У районі аеропорту повернути на трасу Т27-07, яка по місту проходить вулицею Челюскінців.
Громадським транспортом до севастопольських з/д, авто – вокзалів, потім від Морвокзалу переправиться на Північну сторону. Далі 15 хвилин пішого ходу по вулиці Леваневського до перетину з вул. Челюскінців, де розташований Вознесенський храм.