Історія
Черепки ліпного черноглиняного посуду з примітивним прорізним, зубчастим, дірковим і штриховим орнаментом, дві сотні пращних болтів, уламки черепиці, кісткові останки, кілька сильно ушкодженних часом наконечників для стріл та кам’яні стіни, поховані в земляний товщі – от і всі свідчення про перебування на горі Хрестовій що в Ореанді першопрохідців Криму – таврів.
І хоча документальних свідчень тих далеких часів не збереглося, за оцінками фахівців укріплення на вершині гори датується ще VI – V столітті до н.е., про що побічно в тому числі свідчать залишки некрополя в трьохстах кроках від нього, архітектура якого характерна саме для цього періоду.
Як довго скеля серед зелені яйли служила притулком і чому була знищена достеменно теж не відомо, але на зламі тисячоліть життя тут завмерло. Лише вітер гуляв по покинутих закутках, та шелест дощу пошепки вторив луні мешканців, що давно канули у вічність.
Стратегічно важливе місце розташування (над дорогою, яка зв’язувала південний берег півострова) і домінуюча над схилами позиція забезпечили твердині на гребені Хрестової відродження через п’ять століть – за приблизними підрахунками, заснованим на знахідках черепків характерного для VI століття посуду, саме тоді було розпочато спорудження другого ряду стін над занесеними часом таврійськими укріпленнями.
Життя в середньовічному ісарі Ореанди на варті головної магістралі знову почало бити ключем – були війни (двічі його укріплення отримували значні пошкодження), були руйнівні пожежі, були природні катаклізми, але були й часи миру і розквіту.
Так тривало аж до XIV – XV століття, коли весь півострів, і фортеця на Хрестовій горі зокрема, стає ареною воєн за право володіння точкою перетину торгових шляхів під назвою Крим. Мабуть в цих битвах і пала фортеця над Ореандою, щоб більше вже ніколи не відродиться, а її вже незахищене стінами простір ще якийсь час використовувався місцевим населенням в якості некрополя.
Хоча кам’яні свідки минулого ще через три століття нагадували про минуле, коли перший його дослідник Петер Симон Паллас (1741 – 1811) ступив на ці землі, щоб зафіксувати існування укріплених стін з великою кількістю матеріальних слідів давнини – домашнього начиння, знарядь праці, зброї, руїн будинків.
За ним прийдуть інші – П.І. Кеппен, Є.І. Віснеовская, І.О. Домбровський, Л.В. Фірсов, які по крупинках почнуть відновлювати історію ісара на Хрестовій горі. Особливо ретельними з них будуть експедиції другої половини ХХ століття, але, на жаль, велика частина не прикритих землею артефактів вже встигне унести на пам’ять незліченна кількість туристів і це не рахуючи шкоди, завданої пам’ятника давнини чорними археологами, «стараннями» яких більша частина збережених в незайманому вигляді предметів старовини розчинятися без сліду для наукового світу.
Архітектура
Дотримуючись вздовж прекрасного Лівадійського парку основне Південнобережне шосе Кримського півострова виходить до Ореанди, що розкинулася між стрімкими скелями і конічної гіркою. Хрестова, що має у висоту всього двісті метрів над рівнем моря і тридцять метрів над сідловиною є, тим не менш, основною домінантою схилу біля підніжжя яйли.
І хоча її західний і південний схили не обривисті і лише північний та східний скелясті, сама гора, складена з гігантських блоків верхньоюрського вапняку на сланцях таврійського формації, має глибну структуру, що робить її важкодоступною.
Основну ж площу скелі покриває зелений килим кам’яного дуба, ясена, грабінника, кеви і деревовидного ялівцю, що нараховує не менше пів-тисячоліття.
Пам’ятки
На вершині гори, що різко виділяється над Ореандою, прихована в гущавині стародавня пам’ятка цих місць – руїни середньовічного укріплення, схожого по периметру на круглодонную амфору з поверненим на схід шийкою з поперечниками сімдесят і сто тринадцять п’ять метрів загальною площею близько гектара.
Нинішні руїни фортечних стін покояться на фундаменті з таврійських укріплень, які відрізняє більш грунтовна конструкція – кладка необроблених брил вапняку на вапняковому розчині з галькою і гравієм, в той час як у більш пізньому будівництві була використана червонувата глина як скріплюючий розчин.
Збережені руїни оборонного периметра без веж становлять триста вісімдесят метрів, двісті сорок з яких складали безпосередньо самі стіни трапецеїдального профілю завтовшки біля основи 2,3 м і висоті до 7м і сто сорок – оборонний парапет над скельними обривами шириною 1,8 м при висоті 2м. У його північно-східній частині знаходилися головні ворота, внутрішній простір яких було відокремлено двома з’єднаними під різним кутом протейхізмами (тамбурами) розмірами близько ста метрів, спорудженими на насипних терасах.
Усередині ж залишків укріплення, розрахованого на поселення з щільністю населення дві – три сотні осіб, на Хрестовій ще помітні по тесаним краях каменів, ледь помітних східцях і рівним рядам кладки контури колишніх будівель житлових (від 3 х 5 до 5 х 10 м), релігійних (8 х 13 м по зовнішньому периметру) і адміністративних, що перемежовуються рядами пізнішого некрополя.
Додаткова інформація
Місце знаходження: Україна, АР Крим, смт Ореанда, гора Хрестова.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Т2709 (Севастополь – Ялта – Сімферополь – Феодосія) до зупинки «Ореанда» (орієнтир-винзавод), звідки пішки в бік моря по доріжці вийти на Царську стежку, яка приводить до гори Хрестової (загальна протяжність близько 400м).
Громадським транспортом з Ялти / Севастополя до зупинки «Ореанда. Винзавод», а потім по доріжці, що переходить у Сонячну стежку, близько 15-20 хвилин пішим ходом до скелі.