Історія
Портик комплексу караїмських кенас Євпаторії
Їх історія почалася з далеких передгір‘їв Кавказу, звідки кочове плем‘я хозарів прийшло в VII столітті на Кримський півострів для того щоб влитися в його багатоплемінну культуру і подарувати світові одне з найзагадковіших відгалужень арамейською релігії – караізм, релігійним центром якого століттями залишався важкодоступне печерне місто Чуфут-Кале, а міста і селища Тавриди – притулком його нечисленних послідовників. Не була в їхньому списку винятком і Євпаторія – недалеко від турецької фортеці Гезльов знаходився невеликий караїмська храм (XVI століття).
Підписання Катериною II (1729 – 1896) Маніфесту про приєднання півострова до Російської імперії стає доленосним і для карімской громади – її духовний центр переноситься в Євпаторію разом з місцеперебуванням його глави – гахама. Ця подія стає точкою відліку в новій історії релігії – центральний храм міста переноситься в будівлю поруч з ханською мечеттю Джума-Джамі, а в 1804 році починається будівництво Великої кенаси, яке розтягнулося на три роки (хоча сама будівля була побудована за рік, його обробка зайняла в два рази більше часу) за проектом і активної фінансової підтримки Самуїла і Соломона Бабовичей.
Виноградный дворик караимских кенас Евпартии
А ще через вісім років (1815) навпроти соборного храму, призначеного для урочистих та святкових богослужінь, відчинила свої двері відроджена Мала кенаса, призначенням якої було служити духовним потребам караїмської громади Євпаторії щоденно. ЇЇ архітектором і натхненником також був молодший з братів Бабовича — Самуїл.
До початку 20-х років караїмський духовний центр до того ж поповнився будівлею початкової духовної школи для хлопчиків (мідраж), де крім іншого була відкрита благодійна кухня.
Потім буде сторіччя розквіту (незважаючи на нетривале перебування в руках коаліційних військ під час Кримської війни 1854 – 1856 років, що привело до реставрації), коли кенаси в Євпаторії будуть мати честь приймати найславнозвісніших людей свого часу, серед яких два імператора всеросійських (Олександр I і Микола II).
Внутрішній простір Великої кенаси
У цілому ж архітектурний вигляд ансамблю храму було закінчено до 1900 року, коли своє місце зайняли ажурні ковані ворота, що занімілі своїх попередників більш меншого розміру, а стіни прикрасили мармурові дощечки з пам‘ятними для громади іменами, датами і висловами.
З остаточним встановленням на Кримському півострові радянської влади та початком пропаганди політики атеїзму, кримські кенаси розділили долю інших релігійних споруд – вони були закриті (1927 рік) і передані для організації на їх базі антирелігійного музею, який трансформувався потім в історичний, скасований через десятиліття. Потім у передвоєнні роки їхні приміщення будуть орендовані здраввідділом для проведення курсів медичних сестер (Велика кенаса) і спортивним залом (Мала кенаса). При цьому при переобладнанні приміщень 1938-го року було завдано значної шкоди внутрішньому плануванню будівель.
Садік караїмських кенас
Під час Другої світової (1942 – 1944) рік служби в караїмською релігійному центрі Євпаторії поновилися, запрацювала і благодійна кухня, щоб з приходом мирного часу знову спіткати розчарування забуття – на їх базі був в 1959 році відкрито дитячий садок.
Лише в 1963 році комплекс караїмських кенас у Євпаторії був офіційно визнаний згідно постанови Ради міністрів УРСР пам‘яткою архітектури, щоб в 1967 році прийняти у свої обійми відділи Археологічного (будівля малого храму) і Краєзнавчого (споруда великого храму) музеїв, пристосуванням під потреби яких під час реконструкції 1969 був нанесений ще один удар по внутрішнім інтер‘єрам.
Дворик Очікування молитви караїмських кенас
Лише на зорі нового часу (у 1990 році) кімната за кімнатою почалося відродження караїмської твердині віри: так завдяки пожертві галичан зайняв своє місце вівтар (1994), відкрився музей історії та етнографії кримських караїмів ім. С.І. Кушуль (1996), замінені несучі елементи портика соборного храму (2000), своє місце посіла вівтарна дерев‘яне різьблення (2004), проведена генеральна реконструкція обох приміщень храмів (2005), двоголовий орел зайняв своє місце на стелі на честь відвідиня Євпаторії Олександром I (2007).
Так і на зорі нового тисячоліття оновлені караїмські кенаси Євпаторії з відкриття після реконструкції 8 вересня 2005 несуть на собі високу місію релігійного центру цілого, хай і не численного, народу при цьому будучи одним з найпрекрасніших пам‘яток архітектури, відкритих для відвідування.
Архітектура
Западный фасад Большой кенассы
Загальний контур храмового комплексу, що займає площу в чверть гектара, складається з п‘яти взаємопов‘язаних внутрішніх двориків, кожен з яких виконує певну функцію і носить відповідну назву (Виноградний, Мармуровий, Очікування, Ритуальний, Меморіальний). Крім того вони виступають так само сполучною ланкою основних споруд (Великої і Малої кенас, мідраж, благодійної їдальні) ансамблю.
Караїмські кенаси, що знаходяться в старій частині Євпаторії, зустрічають своїх гостей парадним портиком в ренесансному стилі (дата створення 1900), за яким слідує Виноградний дворик (ще відомий під назвою дворик-коридор), що є дороговказом всього комплексу. Далі відокремлені аркадами слідують Ритуальний дворик ліворуч та Меморіальний – праворуч, які є переддвір‘ям святкового і повсякденного храмів відповідно, оперізуючи їх.
Далі шлях прямування перегороджує біломармурова колона з двоголовим орлом на вершині між храмовими будівлями – це Мармуровий двір, урочистість якого покликана приховати від цікавих очей дворик Очікування молитви з затишним садком, де шатровий каркас сповит виноградними лозами.
Пам‘ятки
Азара Великий соборної кенаси
Дороговказівна нитка по євпаторійському комплексу кенас – Виноградний дворик, являє собою встелений квадратними кам‘яними плитами тридцятиметровий коридор, обрамлений закритими аркадами під покровом виноградних лоз з двадцятьма трьома вмуровані плитами білого мармуру з іменами видатних діячів і значущих подій життя караїмської громади.
Будучи переддвір‘ям храмового комплексу на нього була покладена функція підготовки віруючих до скоєння обрядів богослужіння, для чого ліворуч від входу знаходиться мармуровий же фонтанчик для обмивання рук перед молитвою, а білизна стін налаштовує на піднесений лад, очищаючи помисли від суєтності буття.
Огороджений від Мармурового двору трьохарочною колонадою г-подібний трідцатіпятіметровий Ритуальний куточок, що охоплює Велику кенасу з південного заходу, зберігає скорботну пам‘ять надгробних плит практично втраченого древнього караїмського кладовища Євпаторії (були перенесені в кінці 80-х років ХХ століття) з іменами колись найшановніших діячів минулих часів .
Ритуальний подвір'я
А раніше його вигинисті шлях служив дорогою до Бога жіночої частини караїмського товариства, про що досі виразно нагадують мармурові сходи, що піднімаються на другий ярус соборного храму.
Розташований симетрично Ритуальному через квадратний тамбур Меморіальний дворик, оперізуючий з південного сходу храм для щоденних богослужінь, нині служить даниною пам‘яті про трагічні хвилинах Другої світової, коли значна частина караїмів пала при ударі наступаючих німецьких військ на початку 1942-го, про що оповідають п‘ятнадцять мармурових дошок під сумно похиленою головою чорної троянди.
Місією його тридцятиметрового г-подібного периметра було, як і у патіо, шо знаходиться навпроти, служіння релігійному завзяттю представниць жіночої частини громади.
Сонячний годинник дворика Очікування
Серце комплексу – Мармуровий дворик з білими плитами мармуру у підніжжя з‘єднує всі складові храмового комплексу Євпаторії воєдино: у нього через квадрат, огороджений відкритими аркадами по периметру, перетікають Виноградний, Ритуальний і Меморіальний, його центр з двох сторін обмежують стіни Великого і Малого храмів з п‘ятьма мармуровими дошками релігійного змісту у віньєтках між вікнами на кожній, а завершенням служить куточок відпочинку – дворик Очікування і підготовці до молитви.
Золотий Двоголовий орел на вершині мармурового обеліска в його центрі – данина пам‘яті відвідування караїмських кенас імператором всеросійським Олександром I під час його візиту до Євпаторії, коли його гостинним господарем був міський голова майбутній гахам (релігійний глава суспільства караїмів) Хаджі-ага Сіма Бабовіч.
Віньєтка священних дубових листків з пам‘ятними написами російською і караїмською мовами, увінчана царською короною, чотириметрової колони на високому стилобаті сиротливо височіли в центрі двору вісімдесят років позбавлені головної домінанти – символу російської царської влади, що тримав в пазурах яйце, поки на початку нового тисячоліття (2007) орел знову не посів своє почесне місце.
Мармуровий дворик з колоною на честь візиту Олександра I
Чарівність входу в Велику кенасу,підкресленого кольоровими відблисками вітражів, посилює мармуровий трінадцатіколонний арочний портик (азара), що знаходиться в північній частині будівлі. Всередину нього ведуть два аркових входи за різьбленими дерев‘яними дверима – північний і східний, які багато прикрашені різьбленням по каменю.
І ось внутрішній простір порталу: кілевидні арки входів до храму з ажуром кам‘яного обрамлення, латунь масивних дерев‘яних дверей, кам‘яне узорчате оздоблення стін релігійного призначення, дерев‘яне різьблення стелі з різнобарвним візерунком, мармур колон і чорного-білого підлогового покриття, вітраж арочних вікон… створюють піднесено-радісний настрій, як першу сходинку на довгій дорозі до Бога.
Центральний вхід Великої кенаси
Відкривається стулка дверей і відкривається погляду аскетичний внутрішній простір соборної кенаси, через який після всіх перебудов минулих століть лише примарно виступає колишню пишність оздоблення, де в південній частині височів гехал (вівтар) з древніми сувоями Тори за багато вишитим парахетом (завісою), поміст з центральним аналоєм прикрашав семисвічник, а поруч двох бічних – стояли крісла газанов (священників не правлячих службу), де зал був розділений на три частини, дві третини центральною з яких (шулхан) призначалися для нестарих чоловіків, а одна третина біля входу з лавами (мошав зекенім), відокремлена аркою на тонких різьблених дерев‘яних колонах, – для літніх чоловіків, над якою забрана густими дерев‘яними ж гратами розташовувалася двох‘ярусна жіноча ложа.
У серпанку часу розчинилися шиті шовком, золотом і сріблом дорогі тканини, десять кришталевих люстр (одна гнутого венеціанського скла), карбоване срібне начиння, перські килими, настінний рослинний розпис з дубовими накладками. Лише різьблений вівтар, кришталева люстра та коричневий мармур колон біля входу нагадують про колишню її пишності.
Виноградна арка дворика Очікуваннякараїмських кенас
Мала кенаса, яку більше інших складових комплексу не пощадили роки (одноповерхову будівлю переробили в двох), спочатку відрізнялася від соборного храму меншими розмірами, обсягом жіночої частини (одноярусний балкон) і більш скромною обробкою інтер‘єрів.
Після відновлювальних робіт традиційне планування кенаси було відновлено, а збережений після скасування місцевого храму дбайливою рукою караїмів Галича трьохчастинний вівтар з вінчаючьою чотириметровий обсяг короною зайняв своє місце в євпаторійському будинку для щоденних молитов. Все так же дерев‘яний різьблений портал поділяє зал на дві частини, а жіноча ложа ширяє над чоловічою частиною, червона доріжка розсікає ряди лав, а початкові слова Декалогу (десять основних заповідей арамейських релігій) відбиваються в серцях віруючих.
Завершує комплекс куточок тиші і спокою – дворик Оцікування, відгороджений від мирської суєти з трьох сторін білою стіною, представляє в периметрі неправильний чотирикутник, розділений на дві частини.
Арочна колонада біля входу в Ритуальний дворик
Перша (навпроти Малої кенаси) являє собою замкнуту з трьох сторін глухою аркадою з вісімнадцятьма мармуровими плитами, дві з яких зберігають символ вищої влади Російської імперії (перша присвячена указу Катерини II про приєднання Криму і дарування цивільних прав караїмам, друга – пам‘ять про Сіму Соломоновича Бабовича першого гахама півострова в новому підданстві).
Призначенням цього куточка була підготовка морального духу віруючих в очікуванні молитви до спілкування з Божественними силами, про що виразно нагадує кругла невисока колона сонячного годинника в його північно-східній частині.
Друга частина потопає в зелені садочку навпроти кафедральної тераси з остовом шестигранної альтанки під шатровим дахом оповитої виноградними лозами – данина пам‘яті кочовому минулому прабатьків-хазар, яка мала створити піднесено-духовну атмосферу представників громади перед молитвою.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Караїмська, 68.
Тел.: (06569) 3-30-35.
Як дістатися
По трасі Р25 (Сімферополь – Саки – Євпаторія). У Євпаторії на кільці повернути на вул. Ескадронну, а потім на вул. Матвєєва до фортечних воріт Гезлева, звідки починається пішохідна зона вул. Караїмської, де розташований комплекс кенас.
Громадським транспортом до авто / з-д вокзалів (розташовані поруч) далі пішим ходом 20-30 хвилин вздовж вулиці Інтернаціональної до перетину з вулицею Караєва, яка перетинає вул. Караїмську, де розташовані караїмські храми.