Ось вже більше півтора століття це самий фешенебельний курорт Криму, де гори і чудове повітря прирівнюють іменитих і звичайних гостей до простого слову «турист». І нехай апартаменти для проживання перших разюче відрізняються від знімних квартирок останніх, шепіт ласкавого Чорного моря і тіниста розлога зелені пальм, не роблячи відмінностей, дарують своє тепло та цілющу силу всім у рівній мірі. Не дарма ще дві з половиною тисячі років тому тут поселився чоловік.
У документах ж перше своє відображення місто біля підніжжя Кримської гряди під ім’ям Джаліта або Яліта знайшло в географічних записках арабського мандрівника аш-Шериф ал-Едрісі 1154 року в якості вірнопідданого князівства Феодоро – християнського поселення з різнонаціональним населенням.
Вищий рівень секретності, коли на кожних трьох працівників доводилося по перевіряючому. Військова таємниця прихована в скельній товщі гори, яку змогли прорубати лише за допомогою направлених вибухів. Секрет, який зажадав зникнення з карти цілого міста. І все це об’єкт під безликим номером 825ГТС.
Споруджуваний з благословення самого товариша Сталіна в роки Холодної війни об’єкт призначався в мирний час – для ремонту підводних човнів, а під час ядерної атаки на Радянський союз повинен був виступити останнім оплотом і помстою комунізму, зберігши для удару по імперіалізму десять підводних човнів з повним бойовим екіпажем та атомними боєголовками на борту.
Мрія про вічну молодість – доля кожної жінки. Тим більше бажана вона якщо ти красива, багата, щаслива, а до ніг твоїх схиляються всі імениті вельможі Європи. Шлях цієї мрії усіяний останками колись перших світових красунь і простих городянок, їх розбитими долями, покаліченими життями близьких, незліченною кількістю безневинних жертв…
Тим гірше якщо спрага вічної молодості поселяється в серці всемогутньої. Адже в її арсеналі є здавалося б все, що допомагає здійснити будь-яке бажання – золото, влада, нещадність і невичерпна енергія на довгому шляху до мети. І хоча не все підвладне людській волі, про горе тому, хто встане на шляху або буде частиною задуманого.
Хранителі віри завжди ревно ставляться до честі своєї твердині. Суперництво між храмами за красою, за масштабами, за часів існування та кількістю чудових діянь можно порівняти лише з конкурсом краси, коли лише ім’я найдостойнішою не сходить з вуст, а всі віце… швидко стираються з пам’яті.
Для архітектора ж, як для будь-якого батька, його дітище – найкраще і прекрасне, і кожна риска з такою любов’ю відмальована у тиші темних ночей його гідна найвищої нагороди і похвали. Але життя бере своє і в гру вступають якісь меркантильні чи етичні питання… Ось і доводиться автору всіма правдами і неправдами рятувати життя свого творіння.