Один із стародавніх зберігачів миру і спокою української землі, що витримав сімсот років перманентних воєн за право володіння її багатствами, щоб на зорі третього тисячоліття перетвориться в храм поклоніння мужності і стійкості предків.
Дух середньовіччя заточений в цегляні обладунки людською рукою як застигла музика часу благаюча до тихого голосу крові в ім’я майбутніх поколінь.
Те що створили одні і майже зруйнували інші людські руки, а вдячна земля-творець зібрала і зберегла крупиці унікальною перлини, до яких не дісталися байдужість і користь.
Єдиний з тих, хто пам’ятає Луцьк на зорі його існування, зберігає пам’ять про тих, хто зробив його могутнім серце волинських пристроїв і тих, хто століттями піклувався про спасіння душі його мешканців перед самими чорними випробуваннями Хроноса.
Велична святиня з багатою історією, яка за чотири століття пройшла шлях від монастирського костелу до головного храму волинської землі.
Ні пожежі, ні війни, ні атеїзм не змогли знищити чисту душу, вкладену рукою майстра в ці прекрасні стіни, щоб через століття нащадки згадували його ім’я з вдячністю.
Закута в цементний панцир сну в очікуванні миті воскресіння з небуття, щоб знову осяяти променями свого світла луцьку іудейську громаду і подарувати дивовижні таємниці скарбниці луцької історії.
Скорботний страж у надгробків жертв жахливого злочину, який разом десятками тисяч людей поховав цілий культурний пласт волинських земель.
Духовна сутність християнства в трьох іпостасях, яка всього за сторіччя пережила стільки, скільки багато хто з храмів не бачив і за тисячу років.
Рідкісний гість на українській землі в сонячних променях неоготики як символ тріумфу віри над владою земних царів.
Маленька частинка середньовічної могутності, що базувалася на принципах аскетичності і самозречення в ім’я вищих сил та науки.
Останній елемент величного храмового комплексу, який, як і багато століть тому, на зорі третього тисячоліття тримає оборону добра і творення у вічній війні за людські душі.
Храм знань на межі миру і війни, який століттями зігрівав українські землі світлом пізнання і творення.
Велетень, що охороняє від мирської суєти все накопичені людством знання, щоб стати надійним провідником для майбутніх поколінь через терни цього непростого життя.
Святе місце, що століттями бережуть небеса заради миру і спокою серця волинських простірів наперекір усім злодіянням сьогохвилинних земних правителів.
Один з найдавніших діамантів луцької скарбниці артефактов, на гранях якого закарбовані всі видатні українські події за півтисячоліття.
Палац божий чи храмові палати, де розкіш буття і постулати самозречення сплелися в єдиний тугий вузол, що не розрубати а ні постулатами віри, а ні мирськими законами.
Неповторна перлина храмової архітектури, яка і зараз вражає уяву витонченість форм і вишуканістю декору.
Святе серце Волині, яке століттями живило душі городян силою свою віри Христа необхідною для життя і боротьби серед мінливих вітрів буття.
П’ятисотлітня історія західноукраїнської землі написана на древніх стінах храму, де за кожним реставраційним шаром стоять факти, долі, імена, з яких і складається саме життя.