Сумне нагадування про колишню велич першої католицької святині Ізаславської землі, яка востаннє стрічає перші промені вранішнього українського світанку, як уособлення тлінності буття під байдужим поглядом небес.
Витончений взірець сакральної архітектури Пізнього Середньовіччя з його продуманістю кожної деталі в майстерному виконанні зодчими на службі того, хто подарував цій землі геній та наснагу до творення.
Чи кляштор, чи замок, минуле якого поховано десь в глибині пам’яті віків, щоб вабити присмаком нерозгаданої таємниці з легкою ноткою жаху в живописному антуражі міцних стін та привидів дозорних веж, зберігаючих страшні таємниці.
Чистий спів чернечої братії, яка давно полум’ям факелів своєї віри освітила шлях в світ тіней, ще лунаючий під зводами стародавньої святині як світоч надії на спасіння для чорних душ сучасників.
Велична католицька святиня на порозі до серця Карпатських гір, як символ тріумфу справжньої віри над людським буттям з його пороками та програмуванням на самоліквідацію.
Останній прихист світу божественних заповідей, який пережив разом із своїми вірянами чотири століття фізичних перероджень, гонінь та заборон, щоб постати з попелу зневіри на світанку нового третього тисячоліття.
Скромна святиня, за червоною цеглою обладунків якої жевріє справжнє католицьке серце Делятина серед витонченої вишуканості білого муару внутрішнього вбрання.
Друге століття на українській передовій боротьби за духовність, де бої не вщухають ані на хвилинку, лише іноді завмираючи, щоб поновитися з новою силою.
Спадок-подарунок однієї іменитої сім’ї католицькому орденові, що перетворив невеличке селище на культурно-духовний центр округи та проніс славу про неї крізь десятиліття радянського забуття.
Вишуканість величного храму в застиглій ідеальності форм, яке є результатом творіння справжнього генія як провідника руки Господа на землі.
Древня православна святиня на століттями намоленому місці, що змогла вижити в найгірші часи радянської атеїстичної окупації, як наочний доказ тріумфу вічної віри над примхами тимчасових земних правителів.
Витончена королівська перлина храмового зодчества, в якій під рукою генія поєдналися бароко та рококо, щоб прикрасити маленьке містечко з великою історією винницької глибинки.
Скромна будівля, яка за своє довге життя встигла приміряти на себе дві релігії та дві конфесії християнства, щоб після десятиліть атеїстичного забуття в її стінах знов почало битися духовне серце православного Меджибожу.
Каплиця, що перетворилася на величний самобутній храм, як витвір мистецтва багатьох поколінь його господарів, що доклали руку до його перебудови на догоду примхливим забаганкам часу та суспільному баченню краси.
Одна з перлин дерев’яного намиста Карпат, що багатоярусними кружальцями оперезали кожну їхню гору, щоб увічнити славу і красу дива української природи перед Богом і людьми.
Дерев’яна святиня, якій вдалося пережити дві світові війни та атеїстичні ради, коли її більш міцні кам’яні побратими, що стояли на сторожі духовності та добра, пали в руїнах.
Хранитель души стародавнього селища на березі річки Грузької з майже позабутою багатою історією та зцілющими джерелами, водою з яких не нехтував навіть цар.
Вся історія української землі закарбована милостивою рукою часу в незліченних артефактах надійно збережених під її покровом.
Сумний слід багатої єврейської громади на землі українського Приазов’я, в якому колишна велич архітектурного шедевра поєднується з трагізмом байдужості нинішніх часів.
Дивом вцілілий остов величного лебедя іудейської храмової архітектури, на руїнах якого вічним сном спочиває душа щасливого Маріуполя, щоб не бачити міста не вивчених історичних уроків.