Історія
Ізяславський фарний костел
Фактично 1594 рік став знаковим для усієї католицької громади Заславля (як називався Ізяслав того часу), адже вперше з моменту виникнення міста в далекому XII столітті його господар прийняв віру Риму — православний від народження Іван IV Іванович Заславський (1562 – 1629) зі давнього роду поборників Костянтинопільського благословіння Острозьких разом із дружиною Олександрою Романівною Сангушко ( – 1610) та всім сімейством зрадив віру предків за сприяння хитрого єзуїтського монаха Каспера Ногая.
Сила нової віри наповнила його душу для будівництва повноцінного фарного костелу, хоч і на де-якому віддаленні від офіційної резиденції, лише п’ять років потому. Головним архітектором проекту було запрошено Я. Мадлена, під наглядом якого 24 червня 1599 року був покладений наріжний камінь з розрахунком, що в майбутньому храм перетвориться на фамільну усипальню роду.
Мурований з тесаного каменю парафіяльний храм отримав від господаря маєтностей плац для плебанії та на утримання – село Лютаровку (Збирів), доходи з якого також забезпечували школу для навчання місцевих дітей із запрошеними вчителями (одну із найбільших елементарних на Волині) та шпиталю, які розпорядився організувати при ньому Іван IV Іванович (став зватися на латинський манер Янушем). І хоча грошей на будівництво було виділено немало, процес розтягся на десятиліття.
Південний фасад фарного костелу
А вже всередині XVII століття Волинські землі опинилися в епіцентрі української визвольної війн, бойові дії якої принесли на своїх крилах розорення та спустошення на десятиліття. Ізяславський костел святого Іоанна Хрестителя, як утотожнення папської влади, разом із своїм архівом пав однією з її чисельних жертв, і був закинутий своїми вірянами.
Своє відродження фара прийняла з рук великого литовського маршалка, князя Павла Карла Сангушко (1680 — 1750), який отримав Заславль разом із рукою останньої і єдиної спадкоємиці найзаможнішого роду Острозьких-Заславських, Іозефіни Марії Анни (1693 — 1729). Причому храм саме реконструювався з дотриманням первинного проекту, хоча для усунення значних пошкоджень і використовувалася цегла замість тесаного каменю, що значно прискорило темп робіт, і костел Іоанна Хрестителя зміг відчинити свої двері перед вірянами вже за три роки (в 1723-ому).
Північний фасад фарного костелу В Ізяславі
Дружина князя Павла, Барбара Сангушко (1718 — 1791), закінчила в 1756-ому модернізацію величної католицької святині, яка виступала усипальнею всіх місцевих володарів з Заславських та Сангушків. Перебудова та новий стінний розпис (тривав до початку XIX століття) відбувалася за участі українського архітектора італійського походження Паоло Фонтана (1696 — 1765). За його ж проектом чотири роки потому відбулась добудова храмової різниці. В Заславлі цей видатний майстер знайшов свій вічний спокій.
Набравши сили озброєна окупаційна влада московських атеїстів, що захопила частину українських земель внаслідок перевороту 1917-ого, почала переслідування церков всіх течій та конфесій. Фарний костел Заславля був закритий в 1929-ому, щоб перетворитися на місцевий краєзнавчий музей з великим відділом атеїзму та релігії.
Під час німецької окупації Другої світової війни на недовгі два роки тут в останнє запалав вогник християнської вірі, коли будівлю було ристасовано під потреби храму святого Володимира української православної церкви (1941 — 1943). Але з поверненням червоних рад він припинив своє існування, знов поступившись своїм місцем музею.
Центральна нава костелу
Пам’ятаючи про п’ятитисячну парафію воєнних років, радянські урядовці вирішили більше не ризикувати і віддали в 1950 році святі стіни під потребі машино-тракторного підприємства з переобладнанням вежі під водонапірну вежу, що спричинило підмиття ґрунту, його просідання та порушення цілісності конструкції. Стіни і зводи будівлі пішли тріщинами.
Після навмисного підпалу 1984-ого, коли було знищено частину дах та всі дерев’яні несучи конструкції, костел Іоанна Хрестителя Ізяслава фактично більше не оновлювався — червоні кати досягли свого за допомогою місцевих, які швидко перетворили занедбану будівлю на звалище. Найстаріша місцева католицька святиня в статусі пам’ятки архітектури державного значення повільно крокує до свого небуття.
Архітектура
Апсида костелу Йоана Хрестителя
Шестистопна базиліка (набула хрестоподібних рис після останньої перебудови), що розташована в північній частині Старого Заславля, зводилася за канонами католицького сакрально зодчества – центральний вхід з високою вежею звернений на захід, а гранована апсида — на схід, при той відмінності, що вісі трансепту зміщені ближче до нартексу. Домінувальний її стиль – романська готика.
Первинно збудований з тесаного каменю костел Іоанна Хрестителя мав хрестові зводи з желобочної цегли (частково збережені) на каркасній основі, ризниці перекриті по балках, при цьому черепичний дах був двоскатний з високими щипцями. Причому північна різниця носить сліди оборонного зодчества у вигляді ключеподібних амбразур. Колись велична чотириярусна вежа була покрита мідним шатровим із заламом дахом з люкарнами.
Зовнішні фасади фари доволі аскетично прикрашені – лише високі стрільчасті арки віконних прорізів, лопатки з канелюрою, профільовані лобові карнизи, неширокий фриз, різні білокам’яні портали входів та масивні трикутники фронтонів в обрамленні фільонок з круглим віконцем-розою в тимпані.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Хмельницька обл., м. Ізяслав, вул. Костельна, 1.
Посилання
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Р05 (Сарни – Рівно – Старокостянтинів) або Р32 (Кременець – Ржищів) або Р49 (Новоград-Волинський – Шепетівка) далі – по Т1804 (Корець – Славута – Антоніни) або Т2313 (Кам’янка – Шепетівка) до Ізяслава. В місті по Незалежності — Заславській — Острозькій до костелу Йоана Хрестителя.
Міжміським транспортом до Ізяслава, а потім – в Старе місто транспортом, що прямує Острозькою до вул. Бернардинської або Костельної.