Родове гніздо славного роду на високій горі у вигину річки, що стало його останнім притулком.
Історія славних битв і ганебних поразок, високої сили духу й гіркоти малодушних зрад німий музикою відображена в кожному камені фортечних стін, які ширяють над галицькою землею.
Мальовничі руїни в червоно-білій гамі як пам’ять про століттях бойової слави на галицькій землі під прапором бучацьких правителів.
Один з перших рубіж “Потоцького ключа”, що відкривав шлях до європейських земель.
Колиска роду «Золотий Пиляви», яка подарувала Польському королівству цілу плеяду видатних політичних діячів.
Золотий розквіт і темні часи забуття в чотирьох стінах замкнутого периметра як вічна пам’ять про мінливість прихильності Фортуни.
Та, що піднялася на руїнах поселення невідомо ким побудованого і покинуте своїми будівельниками з незрозумілих причин.
Їм довелося пережити пів-тисячоліття під прапором великих держав, щоб за п’ятдесят років пасти в руїнах і відродиться з попелу.
Дозорний самої таємничої бухти чорноморського узбережжя, яка тисячоліттями служила своїм власникам надійним укриттям від непроханих гостей і переслідувань ворогів, щоб з небажанням розкривати свої секрети тим, хто не боїться гніву Пасейдона.
Вся його історія – це бій під прапорами чи-то стародавніх греків або радянських військ, де честь дорожче життя, а слава живе у віках.
Одна з найбільш маловивчених фортець Криму, де час безжалісною рукою, гортаючи сторінки минулого, закриває одну за однією двері в потаємні сховища минулих століть.
Тут храми, здіймаючися на на стрімкій скелі, чорними звивистими дорогами тікають углиб століть, щоб загубитися в невідомості так і не відкривши своїх таємниць людству.
Дозорний витоку Севастопольської бухти з непрохідною драговиною біля підніжжя і високими обривистими скелями з боків самою природою був створений для захисту Криму від не прошених гостей.
Чудо природи з рукотворною короною на гребені скелі, де з висоти пташиного польоту як на долоні вся блакитна гладь затоки з білими плямами чайок і темно-синім простором Чорного моря, що йде за обрій.
Руїни твердині, що захищала маленький шматочок Швейцарії серед безкраїх волинських просторів в оточенні зелені гір і мірному перестук гальки на берегах Ірви.
Корона Кременця нехай і втратила колишній блиск в потоках бурхливого тисячоліття, але все ще прекрасна в залишках своєї первозданної величі, коли кожен камінь – хранитель частинки історії Європи з усіма її чорними і білими сторінками.
Замок ренесансного стилю на українських теренах, де зелень доріжок регулярного парку з білокам’ними статуями і акуратно підстриженими кущами, ляльковий рожевий з білою обробкою Китайський палац, таємні камені … – все дихає минулим французьких королів і, здається, що не було всіх тих століть, коли техніка і розум узяли гору над емоціями та почуттями.
Улюблений будинок-будуар для улюбленої Марисеньки, зведений останнім великим польським королем, який посмів повстати проти Блискучої Порти.
Одинокий, напівзруйнований страж серед карпатської рівнини, що втратив колишню міць. Покинутий на милість безжалісного бога вітрів Борея, але він ще зберігає гідність колишньої величі і значущості.
Загадковість його життєвого шляху і зараз змушує тремтіти від солодкого передчуття близькості розгадки серця дослідників, адже з іменем його пов’язана доля одного з найзагадковіших лицарських орденів Європи, який, канув в Лету, забравши із собою безліч ключів до таємниць світобудови і швидкого піднесення на вершину влади і багатства.