Народний пам’ятник народному поету як данина немеркнучій славі таланту пера і паперу, яка непідвладна миттєвим примхам чиновникам від влади.
Довгий шлях створення і казус на дні народження, щоб пережити найчорніші в історії української землі і ознаменувати народження нової епохи.
Захисниця міста, біля ніг якої не в’януть живі квіти, не замовкає шепіт ревної молитви, не висихає струмок людських душ.
Статуя Пресвятої Діви, якій долею було визначено не залишати рідні пенати не дивлячись на всі примхи долі, хоча і змінити кілька разів місце свого перебування.
Безмовний куточок скорботи серед зелені старого парку як мала дещиця тих сліз і горя, які пролила Україна про своїх дітей в чорні дні Другої світової.
Алея тих, чий подвиг не померкне навіки, чиї імена назавжди закарбувала історія на великому серці житомирської землі.
Маленький острівець романтичних 1930-х, коли по вулицях стародавнього міста ще бігали кінні екіпажі, а над його шпилями ширяв дух середньовіччя.
Одна з перших ластівок наукового прогресу, яка яскравим пам’ятником застигла на одній із старих львівських площ.
Гнаний можновладцями, ув’язний ними в клітку, не раз битий за свою Україну, але від того не більш тихий голос рідної землі.
Творіння багатовікової культури предків і творець її майбутнього, на мові якого буде говорити український народ в третьому тисячолітті.
Особистість нової формації, по стопах якої через десятиліття підуть мільйони українців, що у боротьбі отримати довгоочікувану Свободу.
Пророк своєї батьківщини, що став символом тієї країни, в якій століттями мріяли жити багато поколінь предків від Слобожанщини до Закарпаття і від Полісся до Наддніпрянщини.
Символ епохи силового народовладдя, який в епоху хаосу громадянської війни зміг стати тією силою, яка успішно протистояла частинам регулярних армій Європи.
Чотири колеса і станина з кулеметом – грізна зброя, яка, як виявилось, здатна підкорювати міста, селища і цілі станиці.
Бунтівний дух в людській подобі в боротьбі за рівноправність і свободу рідної землі, який боровся і був переможений.
Патріот, вимушений закінчити свої дні у вигнанні. Борець, позбавлений можливості до опору. Сильна особистість, якій зі зброї залишили лише перо і чорнило.
Маленька рибка, що врятувала від голодної смерті мільйони українських життів в найважчі для країни часи.
Чудо з казки на набережній Бердянської затоки, народжене фантазією і умілими руками талановитих майстрів.
Пам’ять про тих, хто своїм життям захистив Бердянськ, щоб наступні покоління його могли радіти життю під мирним небом.
Німий свідок історії Бердянська, який пережив з ним три війни, щоб одним своїм існуванням нагадувати про жертви тих трагічних днів.