Найдавніша католицька святиня Кременця, яка, перехрестившись у православ’я за велінням російського царя, пронесла через століття вогник християнської віри серед руйнівних воєн і атеїстичних гонінь.
Монастир жебручого ордена на утриманні у сорока сіл під заступництвом полької знаті.
Руїни твердині, що захищала маленький шматочок Швейцарії серед безкраїх волинських просторів в оточенні зелені гір і мірному перестук гальки на берегах Ірви.
Корона Кременця нехай і втратила колишній блиск в потоках бурхливого тисячоліття, але все ще прекрасна в залишках своєї первозданної величі, коли кожен камінь – хранитель частинки історії Європи з усіма її чорними і білими сторінками.