Часом примха долі зводить на вершину влади людей не наділених якимись видатними якостями чи здібностями крім жорстокості й уміння переступати через непокірних. Іноді вершина виявляється у ніг лише за правом народження. Найчастіше її досягнення зовсім не пов’язано з особистістю – все вирішують обставини. Але бувають щасливі випадки, коли влада зосереджується в руках її гідних, і тоді – щастя народу, який отримує такого правителя.
Про силу і свободу історичної особистості прийнято судити в світлі грандіозності слідів її досягнень будь-то наслідки проведених реформ або грандіозність споруди щедротами її побудованої, монументальність літературної праці або ж блага подаровані суспільству.
У даному контексті особистості графа Армана Еммануеля дю Плессі Рішельє гріх скаржитися – чого вартий лише дарування миру чуда по імені Одеса, не кажучи вже про ратні подвиги під прапорами Російської імперії та Французького престолу, та й видатні успіхи на зовнішньополітичній арені говорять самі за себе.
Але, мабуть, образ конкретної людини найкраще характеризують життєві дрібниці, в одній фразі, в одному вчинку якої розкривається вся її сутність. І не потрібно вже довгого копіткого аналізу – ось вона уся на долоні.
Тільки-но зароджується під теплими променями Південного берега Криму життя чужинців – заморських рослин. Новий світ на обмеженому просторі гірського схилу, який в недалекому майбутньому стане всесвітньо відомим Нікітським ботанічним садом. Хронічне безгрошів’я і складність ведення господарства на плечах Христіана Христиановича Стевена.
Потомствений аристократ, п’ятий герцог Рішельє, не рахуючи інших титулів і нагород з власної кишені, фінансує зародження кримського садівництва незмінно звертаючись у своїх листах до простого смертного, нехай і на посаді директора його дітища: «Маю честь бути з істинним повагою і відданістю, Милостивий государ, вашого Високоблагородія покірний слуга Дюк де Рішельє… «
Ось так єдиною фразою можна себе возвеличити в чужих очах або увергнути в пучину ненависті і презирства.