спорт

Прості звичаї Юзівського футболу

Опубліковано Вікторія Шовчко 05-08-2020

Перша світова війна була розв’язана Москвою в надії зміцнити свої позиції в европейському товаристві, а вийшло як завжди у північної орди – царська імперія захиталася і впала, а її місце намагався зайняти червоний люмпен зі зброєю в руках, який грабував та знищував все, до чого могли дотягнутися його брудні руки.

Українській Юзовці випало чимало випробувань в ті часи, коли влада в місті мінялася з карколомною швидкістю, часом до чотирьох разів на місяць. Чи не єдиною розрадою для чоловіків робітничого містечка серед мороку розрухи, злиднів та безнадії був футбол. Звичаї були прості – у переважній більшості, як відмічалося на сторінках тодішньої газети «Диктатура труда», збиралися фанати і гравці не стільки з-за самої гри, скільки через після матчеві посиденьки в компанії однодумців з розпиттям міцних напоїв і бійок не рідко ними спровокованих.

Читати далі »

Народження "історичної правди"

Опубліковано Вікторія Шовчко 16-07-2020

Перший в історії країни офіційний футбольний матч України відбувся на ігровому полі в рамках Галицької крайової виставки 14 липня 1894 року у Львові між командами Кракова та Львова, причому останній представляло патріотичне тіловиховне та руханкове товариство “Сокіл”. Цікавий факт – українськими в тому матчі були лише місто проведення та якась частина глядачів.

А справа в тому, що на той момент в столиці Галичини існували два абсолютно незалежних один від одного патріотично-спортивних клуби “Сокіл” – український та польський, і саме останній грав в тому самому знаменному матчі.

Читати далі »

Три підкиди на удачу

Опубліковано Вікторія Шовчко 18-06-2020

Його титулам вітчизняним та світовим нема числа (третій в числі найтитулованіших та в десятці тренерів всіх часів) і саме за це його критикували, ім’я його досі викликає священне тремтіння з присмаком гіркоти втрати у шанувальників українського футболу, а для багатьох поколінь його приклад служить мотивуючою силою для руху вперед. Людина-легенда, Валерій Васильович Лобановський, починав кар’єру в як польовий ігрок, а прославився в якості тренера, команда якого двічі посідала найвищу сходинку пошани в Кубку володарів Кубку та один раз завойовувала Кубок кубків УЄФА.

А починалося все доволі прозаїчно: київська робітнича сім’я, важкі воєнні роки розв’язаної Москвою та Берліном Другої світової, шкільна срібна медаль, вступ до київського Політеху (який він втім з-за спортивної кар’єри так і не закінчив). Тринадцятирічному хлопцеві поталанило зустріти на своєму життєвому шляху дитячого тренера Миколу чайку, який став його футбольним хрещеним батьком.

Читати далі »