Коли київський метрополітен було відкрито, він став окрасою та гордістю всієї країни не тільки завдяки світовому рекорду (найглибша станція “Арсенальна” – 105,5м під землею) та варіюванню висот (наступна за Арсенальною, “Дніпро” – вже наземна), а й красою оформлення інтер’єрів станцій, сім з яких мають статус пам’ятників архітектури місцевого значення.
Відзначені Державною нагородою в галузі архітектури 1991 року “Золоті ворота” – шедевр українського бароко на грані смертельного фолу радянських часів – будівельники наприкінці 1980-х коричневою смальтою виклали сміливе національне гасло супротиву “Слава Україні!” Стилізовані під княжу добу мозаїчні панно аркових проходів в світлі сотень електричних світильників-свічок зачаровують своєю казковістю. Окрім естетичних переваг вона має і практичні – з’єднана ескалаторним маршем із “Театральною”.
Неаполітанська принцеса, прийнявши пропозицію руки та серця від польського короля Сигізмунда I не тільки стала королевою Речі Посполитої в 1518 році, а й через вісімнадцять років отримала в своє повне розпорядження Кременець з Ровом. У лічені роки фортеці обох міст, що практично лежали в руїнах, отримали «друге дихання» – укріплення були відновлені, а на їх захист поставлено добре навчений військовий гарнізон.
І якщо Рів, у зв’язку особливої прихильності нової господині перейменований за назвою її італійського князівського володіння в Бар, мав честь неодноразово споглядати королеву на власнооч, то Кременець, хоч і не був обділений її турботою в плані оснащення, за твердженням істориків не мав цього щастя. Що втім не завадило місцевим жителям на підставі чуток і переказів про її важку вдачу породить на світ чимало страшних легенд обтяжених моторошними подробицями, які пережили їх героїню на століття.
25 січня 1918 року стало точкою неповернення для Української Народної Республіки в Громадянській війні із перекроювання Росії ініційованої більшовиками, коли Михайло Грушевський проголошенням IV Універсалу про абсолютну незалежність України по-суті поклав початок її кінця, так як цей історичний момент припав на абсолютну військову слабкість Києва (Перша світова, революція 1917 року і подальше за нею внутрішньодержавне протистояння зробили війська не боєздатним з ідейних мотивів).
І як завжди у найважчі дні на допомогу молодій державі прийшло її наймолодше доросле покоління – студенти та гімназисти старших класів, з яких був сформований Український Студентський Січової курінь. Він-то і був відправлений на допомогу Юнацькій військовій школі, що утримувала фронт за розпорядженням полковника Каплана на станції Бахмач, коли прийшла звістка про виступ більшовиків, оскаженілих від рішення о самостійності свого з таким трудом утримуваного весь цей час васала.
Богдан Хмельницький – це ім’я, яке викликає практично священний трепет у серцях. Адже це він підняти повстання проти великої Речі Посполитої, йому зобов’язане своїми свободами козацтво, на його вимогу селянство отримувало більше свобод … Перша ластівка свободи і незалежності України. Але всьому є своя ціна.
Його син і спадкоємець, ще за життя батька названий гетьманом Україні, надія і оплот українського народу виявився занадто слабкою і меркантильною особистістю для великої місії продовжувача справ Богдана. Юрій – єдиний нащадок чоловічого роду зрадив справу життя батька, а доля його стала чергою невдач і зрад.
Ясними ночами в небі над Кам‘янцем, як говорять легенди, крізь хитку гладь колодязної води хмарою проноситься бачення золотого коня з крилами – то пам‘ять часу нагадує про те, що давно приховано від людських очей.
Кочові племена гуннів з їх непомірними завойовницькими амбіціями, сфера яких тягнулася від Рейну до Волги, доставляли чимало клопоту Римської імперії, яка до того ж вела війну з дакійцями. В один з вдалих походів гуннів їм вдалося, згідно з переказами, відбитий чималу здобич у римських легіонерів, що складалася здебільшого з золота та дорогоцінного каміння.
І раптом, од диво! Розпалені переслідуванням мисливці завмирають від пориву вітру, що охолонув їх запал. Перед братами-князями Коріатовичами розступився густий ліс і під ногами зяє прірва з блакитною стрічкою річки Смотрич, що убігає в далечінь. А олень розтанув в кришталевому повітрі, не залишивши й сліду.
Червень 1475 – місяць, який Крим запам’ятав назавжди.
Воістину чорним став для півострова день падіння однієї з найбільш неприступних його фортець – Солдайї. Останні рубежі генуезців були здані під нещадним натиском турецьких завойовників.
Київської фортеці бути! – вирішив Київський апеляційний господарський суд.
Не вдалася чергова спроба ділків від бізнесу відібрати шматочок історії, на роздачу яких так щедра останнім часом українська влада. Так і на рішення Київського господарського суду, згідно якого на майже дві тисячі квадратних метра землі з усіма будівлями в провулку Госпітальному, 16 визнавалося право власності приватної фірми, знайшлася управа.
Долі будівель – як долі людські: у одних на роду написано процвітання в усі часи при будь-якій владі, інші поринають у безодню століть не залишаючи сліду, кинуті жорстокої людською рукою; історія перших – відкрита книга, любовно написана господарями, а інших – таємниця за сімома печатками, прихована завісою часу.
Бережанському замку з господарями пощастило – на його життєвому шляху весь час зустрічалися люди грунтовні і педантичні, які відносилися з любов‘ю і турботою до ввіреного їм об‘єкту оборонного значення, немов до рідної домівки. Саме тому можна з упевненістю сказати якою була фортеця сто, двісті, триста років тому.
Казарми. Що може бути прозаїчніше повсякденності солдатського життя: сумні одноманітні кімнати, одні й ті ж особи, прання / чиста форми, підйом і відбій по сигналу… та хіба мало ще чого. Але саме цим сірим стінам в Кам’янці судилося виплекати в своїх стінах цілу плеяду Великих літератури.
Так саме тут, в Бессарабії, в 1815 році під час служби Костянтин Миколайович Батюшков написав свій кращий твір – елегію “Мій геній”, яку літератори вважають порівнянної за стилем та польотом натхнення лише з поезією Пушкіна. Це вже не беручи до уваги увесь “кам’янецький цикл” і нарис “Спогади з місць боїв і подорожей”.
Лицарство не зникне назавжди доки дух його живе в нащадках, хай і не по крові, Річарда Левове Серце і Робіна Гуда.
Романтика, таємниця, легенди і билини, пов’язані з тією епохою завжди будуть кликати своїх послідовників до меча за праве діло, гаряча їх кров іржанням коней і брязкотом сталі.
Котрий рік вже під стінами могутньої фортеці проходить фестиваль “Битва націй”, але переможцями завжди виходять всі без винятку глядачі та учасники історичної реконструкції, адже в наше бурхливе технічне XXI століття перенестися, нехай і на декілька хвилин, годин, днів, в епоху романтики і лицарства – це чи не перемога над невблаганним часом?
Під яскравими променями весняного сонця вже лише через пару тижнів (з 30 квітня по 3 травня) біля стін Хотинської фортеці прозвучить пронизливий звук рогу і герольди вступлять у свої права, оголосивши про початок битви. Сталь обладунків і блискучі клинки зімкнуться над ратним полем, затьмаривши своїм блиском світило на небозводі. Запекла сутичка, неприборкана сила і мужність – це видовище треба побачити, щоб відчути і запам’ятати назавжди.
Система оборонних укріплень Вінниці XVII (Мури), до числа яких входили єзуїтські (костел, монастир, колегіум, конвікт) і домініканські (костел, монастир) храмових споруди, що збереглися до наших часів, таїть у своїх стінах і під ними чимало загадок.
Фатальна випадковість припідняла завісу таємничості над однією з них – у приміщенні Вінницького краєзнавчого музею, який розташовується в будівлі колишнього Єзуїтського конвікта, в одному з експозиційних залів першого поверху підлогове покриття почало прогинатися. Причина прогину була з’ясована при початку ремонтних робіт – під підлогою виявилися укріплені червоною цеглою дві печери площею близько 40м2.
Зелені пагорби на рівнинах Україна – зовсім не рідкість. Проїжджаючи через них, мало хто замислюється, що у нього під колесами, може бути, знаходиться частинка нерозгаданою таємниці історії.
Ця загадка, протяжністю півтори тисячі кілометрів перетинає всю територію України, місцями перериваючись, місцями набуваючи дуже чітко вираженого характеру. Ця загадка – Змієві вали.