Історія
Вежа Корнякта
У Середні століття представники однієї національної групи великих міст намагалися селиться поруч знаходячи силу в спільності культурно-духовних цінностей, яка виділяла їх серед іншого населення. Матеріальним же символом їхньої могутності були, як правило, адміністративно-релігійні будівлі, що знаходяться на утриманні громади. Не був винятком і Львів, де були квартали вірменський, татарський , єврейський , російський (український)…
Останній розташовувався у безпосередній близькості від центральній площі міста вздовж межуючої з нею однойменної вулиці Руської. Для доведення ж спроможності своєї діаспори русини вибрали вежу-дзвіницю майбутньої Успенської церкви, будівництво якої було розпочато в 1572 році на кошти купця Костянтина Корнякта (1517 – 1603). Головним майбутньої твердині архітектором був обраний один з видатних львівських зодчих Петро Барбон ( – 1588), якому допомагав Павло Римлянин ( – 1618).
Вид на вежу Корнякта з боку львівської пл. Ринок
Складність проекту полягала в тому, що вежа пізніше названа по імені свого мецената, повинна була виконувати відразу кілька функцій: презентаційну, оборонну, релігійну та пожежної безпеки, тому для повної відповідності передбачуваним функціям її спорудження розтягнулося на шість років. В результаті ж Львів поповнив свою архітектурну скарбницю ще однією перлиною – триярусною дзвіницею з хорошим “голосом” під ступінчастим шатровим завершенням.
Рівно через сторіччя після початку будівництва під час польсько-турецької війни 1672 вежа Корнякта значно постраждала внаслідок пожежі, що послужило першопричиною її значної реконструкції, яка потягнула за собою надбудову ще одного рівня і видозму завершення під керівництвом придворного архітектора короля Яна III Собеського Петра Бебера ( – 1711) двадцять три роки по тому (1695 рік).
Вежа Корнякта у Львові
Пожежа знову спопелив дзвіницю Успенського храму з віковим інтервалом (в 1779 році), але на цей раз твердиню, що грала важливу роль у міському житті, відбудували в колишньому вигляді всього лише через рік з тією лише різницею, що місце старого дзвону часів споруди зайняв новий – “Кирило”.
Кінець же XIX століття приніс вежі Корнякта нове перетворення, що завершило формування її сучасного вигляду – будівля в 1895 році отримала видозмінене завершення у вигляді маківки на високому барабані.
Домінуюче над місцевістю положення храмової дзвіниці російського кварталу в важкі дні світових воєн ХХ століття стало причиною значного пошкодження її будівлі, але шедевр архітектури європейського значення відновлювався в найкоротші терміни при будь-якому підданстві як невід’ємна частина унікального вигляду середньовічного Львова.
Королівський арсенал і вежа Корнякта
Напередодні четирехсотлетія з дня закладки першого каменя в основу дзвіниці була проведена капітальна реконструкція всього Успенського комплексу , а через сімнадцять років (у 1989 році ) “Кирило “ знову оголосив своїм гучним голосом древнє серці Галичини , коли в храмових стінах поновилися служби Української православної церкви.
Архітектура
Розташована в двох кварталах на схід від центральної Ринкової площі Львова чотириярусна вежа Корнякта є невід’ємною частиною комплексу Успенської церкви. Її високий увінчаний православним хрестом шпиль підноситься над містом на шістдесят шість метрів, а квадратний периметр (сторона – дванадцять метрів в основі) зменшує обсяг з кожним наступним ярусом (ширина зменшується до восьми метрів, а висота – до п’яти).
Вежа Корнякта Успенській церкві і Домініканський собор у Львові
Глухий простір стін лише зрідка прикрашений вікнами – амбразурами виконано в червоно-білій гамі з акцентами у вигляді пілястр тосканського ордера глухих арочних прорізів увінчаних замковим каменем і потужних меж’ярусних карнизів складного профілю.
Більш пізній за часом виконання верхній ярус з цибулинним завершенням на високому барабані виконаний в бароковому стилі, вдало підкресленому чотирма пірамідальними обелісками по кутах, відтінений кованим парапетом огорожі та картушем на кожному боці.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Львівська обл., м. Львів, вул. Підвальна, 9.
Як дістатися
Автотранспортом по трасах М06 (Е471) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий) / М09 (Е372) (Рава-Руська – Жовква – Львів) / М12 (Тернопіль – Львів) / М11 (Пшемишль – Городок – Львів) / М10 ( Радимно – Яворів – Новояворівське – Львів). По місту прямувати: вул. Богдана Хмельницького – вул. Липинського – пр. В’ячеслава Чорновола – пр. Свободи – вул. Братів Рогатинців – вул. Підвальна, яка виходить до дзвіниці Успенського храму.
Громадським транспортом до Львова, а потім – в центр міста до пр. Свободи (орієнтир пл. Ринок), а далі вздовж вул. Беринди, Кафедральній площі, вул. Руської до вежі Корнякта.