Zabytki.in.ua
Пам'ятки України

Успенський костел Свіржа

Історія

Південно-східний фасад свірзького костелу Успіння Пресвятої Богородиці Південно-східний фасад Успенського костелу у Свіржі

Офіційна документальна історія храму на горі Белз починається в 1546 році зі згадки про початок будівництва власником маєтку Андрієм Свірзьким нового мурованого костелу на честь Успіння Пресвятої Богородиці на місці старої дерев’яної будови. Хоча достеменно відомо, що римська католицька парафія у Свіржі існував ще за півстоліття до того.

Будівництво нового будинку Божого, який за задумом зодчих повинен був викликати благоговійний трепет височиною готичних рис (при цьому залишаючись самостійної оборонною одиницею), розтягнулося, як і бувало в колишні часи, на півтора десятиліття – лише в 1561-ому храм був освячений кам’янець-подільським єпископом Леонардом Слончевським ( – 1562). Після цього з кожним роком парафія набирала все більшу вагу в місцевому суспільстві, що дозволило вже через п’ять років відкрити при ній школу, що стала першим навчальним закладом в окрузі.

Час і архітектурна мода диктували свої умови, і вже через кілька десятиліть після закінчення будівництва (XVIIст.) в Успенському костелі було покладено початок історії разючих метаморфоз, які в кінцевому рахунку перетворили наприкінці XVIII століття свірзький оплот віри в ренесансну перлину не позбавлену оборонних рис. До того часу могутність і багатство місцевого храму стали настільки великими, що на його базі було створено центр адміністративного католицького округу, який включав десять парафій.

Роки Першої світової війни (1914 — 1918), що так жорстоко розправилися зі свірзькою перлиною, пощадили її духовний оплот, зберігши не тільки саму споруду, але і її багате начиння, що дало можливість у міжвоєнний період ХХ століття значно розширити межі парафії і поліпшити її добробут не без допомоги власників місцевого замку- алацу (спочатку Роберта ла Мезан-Салянса (1869-1930), а потім його зятя – Тадеуша Комаровського (1895-1966)).

Свірзький Успенський костел Успенський костел Свіржа

Але десятиліття благоденства пішли в небуття з першими залпами Другої світової війни (1939 – 1945): дзвони були відправлені на переплавку (1942), храм позбувся даху в наслідок попадання снаряда (1944), найцінніше церковне майно разом з колишнім вікарієм Успенського перетнуло польський кордон, щоб ніколи вже не повернутися на рідну землю (1945).

Але й прихід миру на галицькі землі не приніс оплоту віри Свіржа очікуваного відродження, оскільки парафія буда закрита у рамках атеїстичної політики СРСР, у складі якого опинилося селище за підсумками Другої світової, потім заграва пожежі другої половини 1950-х довершила справу знищення внутрішнього оздоблення, а через роки в цих відремонтованих наспіх без дотримання правил реставрації стінах розмістився склад.

Лише кінець другого тисячоліття від Різдва Христового вніс промінь світла в долю свірзького костелу, коли в 1994 році храмова будівля була передана Українській греко-католицькій єпархії, яка почала поступову реставрацію архітектурної перлини з півтисячолітньою історією.

Зараз повністю відреставрований храм в ім’я Святої Трійці та Успіння Богородиці як і колись привітно відкриває свої двері перед страждаючими, щоб нести віру, надію і любов на галицькі землі.

Архітектура

Дзвіниця Свірзького Успенського костелу у Свіржі Дзвіниця свірзького костелу Успіння Пресвятої Богородиці

Невеликий кам’яний однонавовий периметр свірзького костелу, що нині постає у вигляді ренесансного шедевра, має хрестово-купольний тип споруди з двоповерховою прибудовою в північно-східній частині. Орієнтований за стандартною лінією північний схід ( апсида) – південний захід (невеликий притвор з двома виходами) основний обсяг споруди прагне в небеса за рахунок величезного купола на високому восьмигранному світловому барабані з арочними віконними прорізами над средохрестієм, увінчанного ажурною восьмигранною ж сигнатуркою.

Особливу красу невеликому Успенському храму надають трикутні фронтони із зрізаною вершиною схильного даху на коробових склепіннях з розпалубками, які прикрашені кам’яними вазонами і зображенням святих в центральних нішах. Основний ж периметр будівлі по кутах прикрашають здвоєні пілястри тосканського ордера.

З колишньої величі внутрішнє вбрання свірзького оплоту віри зберегло різьблений білокам’яний портал в бічне приміщення, ліпні прямокутні і овальні картуші склепінь, різьбу арки між хором і нефом, пам’ятну дату в північній частині вівтаря.

З півдня загальний образ споруди органічно доповнено виконаною в співзвучному з основною спорудою стилі трьохарочною дзвіницею під двосхилим дахом, на зрізаних кутах якого красуються хрести.

Але вже напевно назавжди канули в Лету і прекрасний образ Марії Єгипетської на тлі середньовічного міста (доля фрески невідома), і підземний хід, що з’єднував костел з замком (засипаний, залишилися сліди входу в районі фортечного моста), і родовий герб Свірзьких над входом до храму…

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Свірж.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Н02 (Львів – Тернопіль), а далі через Перемишляни (Т1417) / Н09 (Львів – Івано-Франківськ), а далі через Бібрку до Свіржа по дорозі Т1411, яка проходить вздовж Свірзького става і гори Белз.

Громадським транспортом – маршрутним таксі зі Львова, прямуючими через Свірж, а потім від зупинки пішки 5-10 хвилин до Успенського костелу.