Історія
В середині XIX сторіччя, не дивлячись на вічну нестачу грошових коштів у скарбниці міста і докори з боку скептиків, зусиллям волі лише однієї людини – тодішнього бургомістра Володимира Мандль (1820 – 1886) – у Тернополі на місці семигектарного яристого пустиря під керівництвом талановитого майстра садово-паркового мистецтва зі Львова Бауера почала з’являтися зелена перлина, яка отримала назву Нового саду. Спорудження її було закінчено у 1960-му році.
Екзотична флора в діжках, що радувала око на відкритих просторах паркових алей влітку і вселяла життєствердну надію за оранжерейним склом в сувору зимову холоднечу, як доказ гармонійної відповідності своїй назві полонила чимало сердець, а слава – поширилася далеко за межі рідного краю. Ось чому в 1887 році саме тернопільський Новий сад був обраний місцем проведення сільськогосподарської виставки, яку вшанував своєю присутністю спадкоємець австрійського престолу.
А в 1896 році паркові простори доповнилися першим меморіалом, коли до 300-річного ювілею підписання Брестської унії тут був насипаний курган. На наступний же рік одну з доріжок прикрасив бюст того, кому вони були зобов’язані своїм існуванням – В. Менделя – роботи польського скульптора Томаша Дікаса (1850 – 1910).
Аж до трагічних подій Другої світової війни парк залишався улюбленим місцем проведення дозвілля городян, де можна було насолодитися не тільки первозданною красою природи, облагородженою рукою людини, а й весело провести час на часто влаштовуваних ярмарках та концертах, чи задовольнити естетичні вимоги у залі Літнього театру, який був організований місцевими любителями лицедійного мистецтва під час вистав, де на мить оживали персонажі з пожовклих сторінок класиків.
Відлуння Другої світової війни затихло вдалині, наостанок залишивши на землі Галичини трагічне мовчазне нагадування про біль і страждання мільйонів на догоду амбіцій одного тирана – 3 квiтня 1944 року на території майбутнього Старого парку було захоронено дев’ятнадцять могил (шість з яких братські) радянських воїнів, які склали свої голови в боях за Тернопіль.
Сильно постраждалий під час бойових дій зелений острівець тиші на десятиліття занепадає, заростаючи самосівом і перетворюючись в гущавину, поки на честь 35-річчя Перемоги у Другій світовій його не вирішене було під ім’ям парку Слави реконструювати в меморіальний комплекс. Закінченням робіт з благоустрою території стало загальноміські святкування на його просторах 9 травня 1970 року.
Повною мірою відповідаючи своєї нової ролі, до якої в 1977 році додався статус пам’ятника садово-паркового мистецтва місцевого значення, незабаром на паркових просторах з’являються один за одним символи пам’яті і скорботи про жертви і сльозах страшного слова «війна»: монумент Слави (1970), алея Героїв-визволителів (1984), скульптура «Материнський заклик» (1986).
І хоча в 1991 році зелений куточок в центрі Тернополя отримав нове ім’я – Старий, його мовчазна тиша в поєднанні з холодом надгробних плит і скорботним материнським силуетом при вході назавжди закарбували в умах тернопільчан образ парку Слави, який став символом поваги до жертви полеглих за Батьківщину. А добре вписана в загальний вигляд споруджена в 2008 році дерев’яна церква Зарванницької Божої Матері лише доповнила загальну урочисто-сумну картину.
Архітектура
Старий парк Тернополя, що зменшив свою площу за минулі десятиліття з 7га до 5,4га, нині являє собою острівець тиші в самому центрі однойменного району сучасного міста. Його центральна пряма як стріла алея, що зберігає суворий спокій пам’яті, дороговказною ниткою проводить крізь віхи тих жахливих часів, коли місто палахкотів у полум’ї Другої світової: пам’ятник «Мати-берегиня», що зустрічає біля воріт, відкриває шлях до меморіального комплексу з гранітом надгробних плит, а вінчає – салют кургану Слави.
Єдина ж бічна алея, що йде вправо від центрального входу, відводить до урочистого куточка комплексу, де пам’ятник З’єднанням і частинам, які билися за визволення Тернополя, надійно охороняють зразки військової техніки.
Зелений же покрив парку, практично повністю оновлений в 1970-ом, нині складають сорок видів представників царства Флори, а нагадуванням про колишню красу служить срібляста тополя висотою двадцять вісім метрів.
Додаткова інформація
Місце знаходження: Україна, Тернопільська обл., м Тернопіль, вул. Генерала Шухевича.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е85 (Чернівці – Тернопіль – Дубно – Луцьк – Ковель – Корбін) або Е50 (М12) (Ужгород – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кіровоград – Дніпропетровськ – Донецьк) або Н02 (Львів – Тернопіль). Через місто вздовж головної вулиці, що носить назву Бережанська – Руська – Степана Бандери, яка в районі міського стадіону сусідить зі Старим парком.
Громадським транспортом до тернопільського з-д вокзалу, а потім 15-20 хвилин вздовж вул. Бійців дивізії «Галичина» до Паркової вулиці, яка виходить до центральної алеї куточка зеленої тиші.