Історія

Не дивлячись на те, що Теребовля споконвіку була адміністративно-релігійним центром округи в силу вдалого місця розташування, облагородженого людською рукою згідно основних правил фортифікації, понад століття (після пожежі 1810-го в ході якої колишня дерев’яна споруда звернулася на попіл) з фінансових чи причин або через внутрішньогромадські тертя залишався без парафіяльного костелу.

З цієї причини для виконання богослужінь і ритуалів католицькою частиною місцевих жителів в той час (з 1784 року, коли головний міський оплот християнства був визнаний небезпечним для використання у зв’язку з ветхістю) використовувався розташований у Підгорецькому передмісті храм Василіанського монастиря, віддаленість і важкий підйом до якого доставляли їм чимало труднощів і клопоту.

Грандіозні плани зведення нової святині на початку ХХ століття звела нанівець Перша світова, під час якої галицькі землі довгих три роки перебували під російською окупацією, що унеможливило не тільки саме будівництво, а й поставило на грань існування католицьку громаду в цілому.

Лише через сім років після закінчення військових дій Теребовля досить оговталася від їх наслідків, щоб почати роботи поспорудженню довгоочікуваного парафіяльного костелу на честь святих Петра і Павла: в 1924-му (14 вересня освячено перший камінь) розпочато будівництво з бюджетом майже півмільйона злотих, а через три роки храм місткістю до двох тисяч чоловік за проектом Адольфа Жишко-Богуша (1883 – 1948) розкрив свої двері перед вірянами.

Однак, служити справі духовності і віри будівлі на лівому березі річки Гнізної довелося лише у міжвоєнний період ХХ століття, з приходом же в 1939 році на землі Західної України влади рад, почалися антирелігійні гоніння і переслідування, в ході яких храм було зачинено.

Після закінчення Другої світової зганьблена будівля колишнього костелу на одній з головних теребовлянських вулиць недовго перебувала в запустінні – в 1946-ому його місткі приміщення нова атеїстична влада пристосувала під потреби сховища зернозаготовчої організації, в якості якого він виступав чотири роки (до початку 1950-ого).

Незабаром проте, коли нагальні питання забезпечення населення їжею відійшли на другий план, чиновники розгледіли всю монументальну велич місцевої перлини архітектури і вирішили використати її благородний вигляд в якості притулку проведення дозвілля молодих талантів, розмістивши тут в 1956 році Будинок культури.

Промінь католицької ж віри знову осяяв ці стіни лише в 1992 році, коли вірянам на ряду з діяльністю вищеназваної громадської організації було дозволено проводити тут богослужіння (у 1993-му храм відвідав з візитом кардинал Марціян Трофим’як), з тим щоб на зорі нового тисячоліття, нарешті, отримати костел Петра і Павла у своє повне розпорядження після переїзду Будинку культури в приміщення кінотеатру ім. Шевченко.

З тих самих пір поступово унікальний пам’ятник архітектури в центрі старого міста повертає свій колишній величний вигляд з надією незабаром поніжиться в колишніх яскравих променях слави.

Архітектура

Побудований за канонами храмового будівницьтва ранньохристиянського періоду (римська базиліка) Петропавлівська церква являє собою витягнутий цегляний ошарений прямокутник (20м х 40м) з домінуючим ризалітом центрального фасаду і колонадою тосканського ордеру, що огороджує внутрішній простір перед ним.

Домінантою всього комплексу є центральний фасад будівлі з двома симетричними вежами і портиком з колонами іонічного ордера, прикрашеним по боках від центрального входу фігурами святих Петра і Павла.

Вежі, раніше п’ятиярусні (загальна висота з хрестами становила сорок метрів), а нині втративші дві свої верхні звукові колонади і пірамідальний дах, являють собою триповерхові споруди з розтесаними з прямокутних і арочних бійниць вікнами на кожному ярусі.

Завершальними штрихами головного фасаду служать високі віконні прорізи другого поверху над портиком, розділені напівколонами і пілястрами коринфського ордера, а так само трикутний фронтон з квадратними тумбами з боків над профільованим лобовим карнизом, прикрашеним декоративними ліпними кронштейнами.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Тернопільська обл., м. Теребовля, вул. Князя Василька, 111.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е85 (М19) (Чернівці – Тернопіль – Дубно – Луцьк – Ковель – Корбін), яка через Теребовлю проходить уздовж костелу святих Петра і Павла.

Громадським транспортом до з/д або автовокзалу Теребовлі, а потім вздовж вул. Князя Василька до Петропавлівського храму.