Микулинецький замок

Історія

Південно-західний кут оборонного периметра Микулинецькій фортеці Південно-західний кут оборонного периметра

Його літопис почався десь у глибинці Київської Русі, що вивела наприкінці XI століття фортецю під ім’ям Микулин на сторінки документальної історії найпотужнішої держави східної Європи, коли в 1096 році було написано “Повчання” майбутнього князя київського Володимира Мономаха (1053 – 1125). Тоді укріплене в силу свого торгового значення (через нього пролягав шлях з Галича на Київ) місто виступало у якості північного форпосту Теребовлянського удільного князівства Ростиславичів.

А через століття (1202) за свідченням “Літопису Руського” тут на берегах річки Серет розпалилися пристрасті княжого протистояння Рюрика Ростиславовича (- 1215) і галицького боярства – в ході важкого кровопролитного бою військо місцевої вельможного панства було змушене відступити в Галич.

Пройде ще без малого півтора століття, під час яких по землях західної України прокотяться хвилі великих воєн і малих міжусобних сутичок, поки Галицько-Волинське князівство не кане в Лету, а на його теренах в 1387 році після нетривалого суперництва з Великим князівством Литовським на довгі століття запанує влада польської корони. Саме тоді за містом закріпилася його нинішня назва – Микулинці.

Південно-східна вежа замку в Микулинцях Південно-східна вежа Микулинецького замку

З посиленням позицій кримських татар, які отримали підтримку в особі турецького султана після прийняття протекторату Османської імперії в 1478 році, їх набіги на східні околиці Польського королівства почастішали і стали більш запеклими. Ця стало одним із спонукальних мотивів створення потужної системи оборонних фортець по всій протяжності кордону.

Одним з цих форпостів став Микулинецький замок, побудований в 1550 – 1550 роках на місці більш давніх дерев’яних споруд завдяки фундації дочки господаря Бережанського замку Миколи Сенявського (1489 – 1569) власниці цих земель Анни Йордан.

В якості приданого її дочки Зофії в шлюбі з Самійлом маєток у другій половині XVI століття стає частиною великих земельних володінь польської магнатської родини Зборовських, які виклопотали для міста Магдебурзьке право в 1595 році, і передається по чоловічій лінії аж до трагічної смерті Адама Олександра, на якому рід припинив своє існування, а більша частина майна відійшла Римській католицькій церкві.

Спорожнілий замок в Микулинцях незабаром (1637) через операцію купівлі-продажу знайшов нового господаря в особі князя Священної Римської імперії коронного гетьмана Речі Посполитої Станіслава Конецпольского (1591 – 1646), який відразу ж починає модернізацію твердині з метою збільшення її площі та посилення фортифікаційних можливостей.

Західний корпус оборонного периметра Микулинецького замку Західний корпус оборонного периметра замку в Микулинцях

Через десятиліття могутні стіни випробувала на міцність вся сила народного гніву повстання Богдана Хмельницького 1648 – 1657 років, за результатами яких комплекс вийшов з невеликими втратами, що включали часткове руйнування оборонного периметра і вежі, які, втім, були незабаром відновлені.

Так що турецьку навалу 1672 року Микулинецький замок зустрів у всеозброєнні. Саме це дозволило протриматися фортеці в облозі цілих п’ятнадцять днів, хоча в кінцевому рахунку і не врятувало її від захоплення з жахливими наслідками: вбивство чоловічої частини населення міста і полону – жіночої.

Наступне століття стає для твердині на річці Серет низкою зміни господарів, під час якої, по мимо іншого, місту королем Августом III Фрідріхом (1696 – 1763) на прохання Людвіки Мнішек (1712 – 1785) був виданий привілей Магдебурзького права замість втраченого під час останньої польсько-турецької війни, що стало приводом до будівництва поряд з відновлюваним фортечним комплексом розкішної магнатської резиденції.

Північно-східний кут Микулинецькій фортеці Північно-східний кут оборонної стіни

З приходом після воцаріння на галицьких землях імперії Габсбургів на замкове подвір’я дворянської сім’ї Конопка в 1792 році доля твердині Микулинець змінилося назавжди, перевівши його в ранг дохідного майна, а реконструкція початку XIX століття затіяна з ініціативи Яна (1778 – 1843) практично знищила колишню оборонну міць, коли зовнішні стіни прорізали високі віконні прорізи, а їх оборонне завершення було розібрано.

Зроблено це було з метою облаштування на території фортеці суконної фабрики, що відкрилася в 1815 році. Однак ділова удача барона на цьому закінчилася і бог підприємництва відвернувся від нього – не витримавши конкуренції незабаром виробництво було згорнуто, а мануфактура – закрита.

Після смерті бездітного Яна Конопки в наслідок довгих судових тяжб за багату спадщину замок у другій половині XIX століття опинився на задвірках історії у зв’язку з витратностю підтримання його в належному стані. Так почався період поступового руйнування пам’ятника архітектури.

Замкове подвір'я фортеці в Микулинцях Замкове подвір'я в Микулинцях

Переживши разом з Микулинцями Першу світову війну і наступні за нею десятиліття відновленого польського панування, на арені Другої світової (з 1941 по 1944) він знову виступив як оборонна одиниця на цей раз вермахту (на замковом подвір’ї дислокувався танковий підрозділ разом з технікою).

Встановлення миру під прапором радянської влади в 1944-му не принесло в долю фортеці очікуваного промінчика надії на відродження, бо, не дивлячись на внесення її до реєстру пам’яток архітектурної спадщини країни, у фортеці містилася ветеринарна клініка для коней, а вцілілі у вирі часу приміщення використовувалися в якості житлового фону.

Так і зустріла колишня грізна твердиня світанок нового тисячоліття в непривабливому вигляді запустіння і руйнування, хоча внесення до складу Національного заповідника “Замки Тернопілля” в 2008 році і підготовка проектної документації реставрації подарували їй віру на відродження тепер уже в якості однієї з перлин намиста пам’яток незалежної Україна.

Архітектура

Західна в'їзна брама фортеці в Микулинцях Західна в'їзна брама фортеці

Чотири кутових бастіони регулярного прямокутного (82м х 74м) периметра з теребовлянського пісковика зі слідами оборонних валів і контуром рову, що чітко прослідковується в східній частині – таким Микулинецький замок був ще в XIX столітті.

На даний же момент збереглося лише дві круглі в плані двоярусні виступаючі за оборонний контур твердині вежи (південно-східна і північно-західна) без перекриттів; основна площина фортечних стін з житловою і господарською забудовою з боку двору під хрестовими склепіннями і без них (раніше мали бійниці, які нині розтесані в прямокутні віконні прорізи); два в’їзди з наскрізним арочним проїздом в обрамленні білокам’яного діамантового русту, що колись служили першим ярусом надбрамних веж.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Тернопільська обл., Теребовлянський р-н, смт Микулинці, вул. Галицька, 2а.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е85 (М19) (Чернівці – Тернопіль – Дубно – Луцьк – Ковель – Корбін), а потім по Т2020 (Мишковичі – Микулинці) до селища. Потім – повернути в західному напрямку в північній його частині, проїхати Троїцькій костел і палац. Микулинецький замок знаходиться на південний схід від магнатської резиденції.

Громадським транспортом з Тернополя / Теребовлі прямуючим через Микулинці (зупинка – палац-санаторій).

Виктория Шовчко

Переглянути розташування Микулинецький замок на мапі

Обговорити статтю в спільноті