Історія
Зелений куточок вічності спокою гармонійний як твори того, чиє ім’я він носить. Невідємна частина обличча міста на березі Бердянської затоки, його візитна картка. Здається, що ця перлина існувала від створення міста і завжди буде зустрічати з ним світанок нового дня. Сквер Пушкіна.
Але ж зовсім недавно це ім’я носила зовсім інший облагороджений людською рукою представник царства Флори: в післявоєнні 1940-і в надрах міської ради народився проект озеленення Бердянська, який передбачав об’єднання першого Міського скверу і двору колишньої католицької церкви під ім’ям парку О.С. Пушкіна. Поповнивши свою колекцію новими деревами та кущами проект незабаром отримав квиток у велике життя.
Ось тільки святкування чергової річниці народження міста в 1973 році і знаходження поруч фамільної резиденції Шмідтів поставили крапку в існуванні першого парку Пушкіна.
На зорі ж існування Бердянська в якості основного торгівельного порту півночного азовського узбережжя поруч з набережною на розі Азовського і Лазаревської (нині Лютеранська) йшла жвава торгівля місцевим ходовим товаром – рибою, яка в достатку водилася в прибережних водах. На Рибному базарі торгували оптом і в роздріб живими, солоними і копченими дарами Посейдону.
На початку ХХ століття торгівельні ряди в оточенні солідних особняків місцевого купецтва і заможних городян придбали свого благопристойного, цивілізованого вигляду: два великих рибних магазини (Хайкіна і Об’ещенко) і стрункі дерев’яний прилавки під навісами, місцями переобладнані в будки.
Рибний базар існував на цьому місці аж до більшовицького перевороту 1917-го. Хаос громадянської війни і заборона на приватну торгівлю абсолютно винищили торговців на всьому величезному просторі нової країни рад як клас, ринкова територія прийшла в повне запустіння.
Нова міська влада стурбувалася звалищем в центрі міста на місці колишніх рибних рядів лише під кінець 1920-х, коли тут був облаштований невеликий сквер з новопосадженними деревами і чашею-фонтаном, що увінчала фігура дівчинки з кошиком на голові. При цьому в дусі комуністичної ідеології місце відпочинку чомусь назвали Піонерським.
У повоєнні роки сквер був повернутий до життя: висаджені дерева і кущі на місці знищених, прокладені доріжки, встановлені лавки… але ім’я Пушкіна він отримав лише в 1972 році, коли на його центральній алеї було встановлено пам’ятник видатному поету Золотого століття літератури.
Нове тисячоліття під прапором незалежної України зелена перлина в серці міста зустрічала вже в оновленому вигляді після масштабної реконструкції 2000 року, в ході якої тут з’явився новий фонтан і ковані ліхтарі, бруківка і кущі троянд, балюстрада і ажурні лави.
Архітектура
Парк А.С. Пушкіна, який нині обіймає невелику площу в 0,44га в центрі старого міста, має трикутну форму і обмежений Азовським проспектом, вулицями Лютеранською та Шмідта. Він має регулярну центрально-осьове планування, серцем якої служить пам’ятник А.С. Пушкіну. Від майданчика з постаментом променями розбігаються в різні боки оповиті в зелений оксамит каштанів, акацій, ясенів і тополь алеї.
Центральну фасад парку з боку Азовського проспекту прикрашає одягнений в гранітні плити, хрестоподібної форми в плані фонтан, срібні струмені якого так освіжають городян і відпочиваючих в спекотні літні дні.
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, Запорізька обл., м. Бердянськ, сквер Пушкіна (пр. Азовський).
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е 58 (М 14) (Одеса – Миколаїв – Херсон – Нова Каховка – Мелітополь – Бердянськ – Маріуполь) до повороту на Бердянськ, потім – Східним проспектом / Мелітопольським шосе (переходить в пр. Азовський), в південній частині якого знаходиться парк.
Міжміським транспортом до бердянських вокзалів, а потім – пішки чотири квартали вздовж по вул. Лютеранській, на перетині якої з центральної міської алеєю розташований сквер Пушкіна.