Історія
Притулок вигнанця на околиці рідної землі, де загартувалася воля йти до своєї мети всупереч всім розрахунками долі та людським законам, буде зроблений перший крок до вищої сходинки литовської ієрархії, де здоровий глузд програв бій відвазі і примарна тиха старість згоріла у вогні війни. Свидригайло, Лев, Болеслав (1370 – 1452)… – спроба змінити несправедливу долю іншим ім’ям, яка відвела йому в цьому житті роль другого плану.
Глухі хащі лісів серед непрохідної драговини боліт – це чи не найкраще місце на землі, щоб добре подумати і вирішити для себе боротьба чи поразка. Напевно, передаючи в 1392-ому малопридатні для ведення господарства землі в далекій волинської глибинці в якості відступного своєму зведеному по батькові братові, Великий князь Литовський Владислав II Ягайло (1362 – 1434) не підозрював, що замість смирення випускає на світ нещадного супротивника, який на півстоліття змінить внутрішньополітичну кухню держави і змусить змінити її релігійну політику (зрівняння прав католиків і православних).
У найкоротші терміни на гористому відрогу серед мочару берегів річки Свитеньки (Любачевка, Залабувка, Збитенка) бунтівний литовський князь звів величезний добре укріплений замок, який увійшов до документальних опусів під ім’ям Глухні (Глухів, Глухом).
Саме під такою назвою селище в десяти верстах від Острога фігурує в акті дарування оборонного південно-західного вузла оборони разом з селищем Сепа Луцького повіту на користь вірного слуги Олийфера Єло-Малинського за його вірну службу підписаному Свидригайлом 14 липня 1446 року.
Як виконання задоволеного Великим князем Литовським Сигізмундом III Вазою (1566 – 1632) клопотання Вацлава Єло-Малинського село із замком в 1590-ому отримало статус міста і нове ім’я на честь сім’ї своїх власників – Новомалин на противагу родовому гнізду в Дубенському повіті. У зв’язку з чим господарі на найближчі десятиліття були стурбовані підвищенням обороноздатності свого дітища, що породило на світ укріплену фортецю на вершині гори в бароковому стилі з п’ятьма дозорними вежами і палацем в оточенні ставків і водного рову з підйомним мостом.
Згідно останньої волі Канута Малинського все його майно мало перейти до сина, але в 1802 році після оголошення останнього про своє божевіллі з вимогою опіки фамільні маєтки згідно з рішенням судді Острозького повіту Душинського від 1802 року були розділені між усіма трьома спадкоємцями. Новомалин з Ляховою та Болотківцем дістався родині старшої дочки Кастільди в заміжжі Сосновської.
Саме стараннями Станіслава Сосновського (- 1854) герба Наленч обраного в 1811 році мршалком Острозького повіту замок на березі Світенко у зв’язку з втратою оборонного значення на початку XIX століття перетворився на розкішну магнатську резиденцію з палацом в стилі неоготики і каскадним парком на схилах гідну королів.
Однак смерть Станіслава поставила хрест на райдужному майбутньому Новомалинського замку, адже його єдиному ще живому спадкоємцю чоловічої статі Томашу-Оскару (1812 – 1884) все фамільне надбання було байдуже. Людина мистецтва, основи якого заклали культурні уроки батька і навчання в Кременецькому ліцеї, удостоїна однієї з вищих нагород Ватикану – ордена Георгія Великого з рук папи римського Пія ІХ (1792 – 1878) за свій внесок в католицьку канонічну скульптуру, він мало цікавився земними благами і рідко залишав улюблений Рим. Так що маєток дістався його зятеві графу Чесновському в досить занедбаному стані.
На рубежі XIX – XX століть останнім приватним власником розкішної резиденції під Острогом стає польський аристократ Кароль Довгялло герба Задора, який повертає її до життя після руйнівних подій Першої світової війни, хоча вивезене до Житомиру перед початком бойових дій багате (вісімнадцять возів цінностей) палацове майно назад в міжвоєнний період вже не повернулося. Сім’я використовувала замок в Новомалині лише в якості літньої заміської резиденції.
Друга світова ХХ століття не пожаліла Новомалинский замок, господар якого згинув у вирі часу. Найважчою стала зима 1943 – 1944 років: спочатку восени під час партизанської атаки був підірваний розташованих в палацових приміщеннях німецький склад боєприпасів, потім блискавкою спалило покрівлю, а довершили справу місцеві жителі, які поцупили стіни і частину споруд на будівельний матеріал.
Радянській владі, що фактично анексувала волинські землі за підсумками війни, пам’ятник архітектури в далекій глибинці був байдужий, тим більше що її представники все що можна вкрали ще в 1918-ому. Так що древній замок був залишений безжалісного часу, і зараз самотньо здіймає в поки що безплідних благаннях свою готичну корону магнатська каплиця, а колишні палацові стіни в безсилій люті шкіриться остовами стін.
Архітектура
Розташований на правому березі Свитеньки при в’їзді в Новомалин замковий комплекс являє собою п’ятикутний регулярний комплекс з трьома (раніше п’ятьма) дозорними вежами по кутах і палацом в південно-східній частині, який з трьох сторін оперізували рукотворні річкові стави, а четверту (північний схід) – прикривав водний рів з підйомним мостом.
Колись двоповерховий цегляний потинькований палац прибудований до внутрішньої частини південно-східній фортечної стіни лише де-не-де зберіг своє витончене неоготичне оздоблення у вигляді пілястрів доричного ордера, прямокутного картуша і коробових арок дверних прорізів. І хоча він , залишаючись довгий час без покрівлі на продувається всіма вітрами височини, практично втратив другий поверх (лишилися лише кістяки зовнішніх стін), завдяки кам’яним між’ярусним перекриттям на першому поверху і кількарівневій підвальній частині збереглися сліди первісного планування під хрестовими склепіннями.
З п’яти кам’яних п’ятикутних веж, що раніше фланкували кути фортеці, до наших днів дійшли в частково збереженому вигляді лише три, з яких північна була перетворена на каплицю, дві інші ж (західна і південно-західна) свідчать про модернізацію оборонного периметра під потреби магнатської резиденції: розтесані та оформлені цегляною кладкою віконні прорізи, неоготичний парапет (втрачений), хоча чотири яруси різнокаліберних бійниць і зараз прикрашають гладь їх стін, нагадуючи про войовниче минуле.
Каплиця в північному кутку комплексу перебудована з вежі в XIX столітті – витончена спланована вгору будова в неоготичному стилі з п’ятьма прикрашеними декоративними обвідними балкончиками круглими колонами по кутах, високими стрілчастими арками другого ярусу і об’ємним геометричним орнаментом.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Рівненська обл., с. Новомалин.
Посилання
- Історичні факти. Кубок святого Володимира
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Р26 (Острог – Радивилів) до Межирича, а потім на захід до Новомалина. Замок знаходиться при в’їзді в село.
Громадським транспортом з Острога до зупинки «Новомалин», поруч з якою знаходиться колишня магнатська резиденція.