Історія
Зручна для переправи місцевість на березі річки Сіверський Дінець зберігає осколки минулих цивілізацій і народів, що давно пішли в світ тіней, залишивши по собі лише глиняні черепки та монети з ликами своїх правителів, які і зараз знаходять щасливчики з місцевих. І при цьому важко уявити собі скільки-небудь гідне поселення без представників торгівельної братії, що забезпечували гідний побут його мешканців, звичайно ж не без вигоди для себе.
Хоча документальна історія чугуївській торгівлі почалася лише в 1641 році (через три роки після офіційного заснування міста-фортеці) з грамоти від 8 грудня московського царя Михайла Федоровича Романова (1596 – 1645) на право місцевим вести комерційні справи з литовськими містами, для чого їхнім жителям дозволялось приїжджати та зупинятися в фортеці. Через чотири роки (29 вересня 1645-ого) його спадкоємцем Олексієм Михайловичем (1629 – 1676) була видана підтверджувальна це право грамота.
Так що за станом на 1712 рік (опис) під захистом оборонного периметра острогу крім соборного храму, будинків козацької старшини, церковного причту, митниці перебували хлібні і військові магазини, хоча міське торговище всеж розташовувалося поза фортечних стін. Хоча з часом на ряду з офіційно дозволеними поруч з міською площею з’являються дерев’яні лотки і прилавки для продажу супутніх товарів.
Кардинально ситуація змінилася з другої половини 1820-х після реформування системи військових поселень і зняття заборони на ведення торгівельної та ремісничої діяльності їх жителями. Тоді ж (1835 рік) в адміністративному центрі Чугуєва з’явилося диво цивілізації – кам’яні криті торгівельні ряди (Кам’яні лавки), вартість будівництва яких на той час була порівнянна зі зведенням розкішного садиби (8815 рублі 71коп.), що до того ж архітектурно закріпили кут вулиць Нікітській і Великий офіцерської.
Вони-то і стали епіцентром життя військового містечка на найближче сторіччя – місткі зведені з урахуванням пожежної безпеки приміщення з глибокими льохами та зручною для відпочинку відвідувачів критою терасою-галерей зробили їх придатними для ведення дорогого бізнесу з продажу парфумерії, галантереї, гастрономії, а для менш вибагливих товарів роком пізніше поруч з’явилися дрібні приватні прибудови.
Бурхливі торжища, особливо багатолюдні в дні трьох чотириденних ярмарків (найбільша в день поминання Параскеви П’ятниці), тривали аж до більшовицького перевороту 1917-ого, коли весь український, а разом з ним і чугуївський світопорядок зник назавжди. Кам’яні лавки спорожніли, лише їх галереї використовувалися для продажу останніх цінностей в надії отримати копійку на прожиття.
Радянський міжвоєнний період, коли нові «господарі» втопили в крові мрії про українську незалежність, а разом з ними і всю підприємницьку ініціативу та приватну торгівлю, жваве місце в центрі Чугуєва залишилося на узбіччі історії і було використано в якості господарських складських приміщень.
Розв’язана Союзом та фашистською Німеччиною Друга світова війна ступила на Слобожанську землю восени 1941-го, що для її жителів стало справжньою катастрофою, як і для Червоних крамниць – під час німецької окупації вони абсолютно вигоріли, дах обвалився, залишилися лише кістяки стін.
У післявоєнні радянські роки зручне приміщення поруч з міською забудовою було передано військовим частинам для використання під склади. Їм-то внесені до реєстру пам’яток архітектури України в 1963 році Торгові ряди зобов’язані своєю сучасною модернізацією з нарощуванням висоти стін, зміною кута нахилу покрівлі, облаштуванням другого ярусу, системою опалення, впроваджених під час реконструкції початку 1970-х.
І хоча ще в грудні 1990-го будівлю було передано з армійського фонду міській громаді для розміщення залів Чугуївського художнього музею І.Ю. Рєпіна, частину його приміщень були здані в оренду комерційним структурам, і тут як раніше запанував бог торгівлі Гермес, який править тут бал і понині.
Архітектура
Прямокутна (70м х 17м) цегляна потинькована споруда Торгівельних рядів Чугуєва з глибокими льохами та брандмауерами виконано за типовим проектом рекомендованим для будівництва подібного роду будівель на теренах імперії і має яскраво виражену класичну стилістику.
Основним його архітектурним акцентом є 19-пролітна відкрита аркадна галерея (була заскленою з 1952 по 1990-ті), торці якої прикрашені двоколонними портиками доричного ордеру. Крім цього варто відзначити архівольти її аркових прорізів та декоративний оперізувальний карниз.
Фасади внутрішнього, поділеного на секції обсягу під плоскими перекриттями, кожна частина з яких має наскрізні виходи до галерей, членують лопатки. При цьому візуальними горизонтальними лініями периметр оперезують прямокутні на першому і квадратні на другому ярусі віконні прорізи. Глибокі льохи під кожною секцією мають хрестові склепіння.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Рози Люксембург, 26.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Харків – Довжанський) до Чугуєва. У місті по вулицях Харківській, а потім – Рози Люксембург до Торгівельних рядів.
Громадським транспортом з Харкова до вокзалу Чугуєва, а потім два квартали на схід (вул. Харківська – вул. Рози Люксембург) до Кам’яних лотків.