Історія

Там де не вистачає історичних документів, людський поголос народжує легенди і домисли, переказ яких істориками зводять їх в ранг непогрішною правди, хоча у кожного вона своя, в той час як істина загублена десь в темряві століть.

Другий столиці України в цьому плані не пощастило – на початковому етапі існування у неї не знайшлося власного літописця, який би на тендітному папері зафіксував імена першопрохідців. Так що дата заснування Харкова варіюється від 20-х до 50-х років XVII століття, як і імена засновника називаються різні.

Так «Топографічний опис Харківського намісництва» другої половини XVIII століття датує поселення 1653 роком (цієї ж дати, грунтуючись на «Екстракті про Слобідські полки», дотримуються І.І. Срезневський та Головінський), в той час як С.І. Коваленко згадує поселення на Лопані десятиліттям раніше. Вплетена в історичну канву Григорієм Федоровичем Квіткою історія свого роду називає 1846-ий в якості року зародження Харкова.

Не ясніше справа і з засновником — чи то козацький сотник або заможний українець, чи то пасічник на ім’я Харитон (Харько), який відповідно легенд потонув в Дінці при відбитті чергового татарського набігу або поліг у нерівному бою з поляками під час Коліївщини. За версією ж Г.Ф. Квітки першим жителем майбутньої слобожанської столиці був його предок Андрій, який будучи сиротою був узятий на виховання паном Яселковскім, а потім київським воєводою. Потім він втік від свого покровителя з його дочкою-красунею та декількома вірними козаками під Чугуїв, утворивши хутір Основа та пізніше пересилившись на місце старого поселення на березі Харківа. А ще був полковник Григорій Єрофійович Донець (- 1693), чиїми стараннями була побудована лінія слобожанських фортець.

Топографія першого поселення теж досить сильно різниться від злиття Харкова і Лопані, прикритих з півночі лісом і горою біля Бєлгородської криниці (хоча в той час вода обох річок була придатна для пиття) до самої височини в гирлі блакитної стрічки, яка подарувала ім’я місту. Тим більше що із заходу цей ізольований острівець прикривала Холодна гора, за якою до горизонту тягнулися озера, болота, драговини і дикі сади, переплетені воєдино з непрохідними лісами.

Отже, чия б нога першою не ступила на цю землю жоден з істориків не сміє заперечувати, що першими поселенцями тут все ж були так звані «черкаси» (жителі Західної України), що масово втікали від уніатського свавілля та гонінь Речі Посполитої, і руками яких московські царі вирішили закріпити за собою спірні землі Дикого Поля в середині XVII століття.

Через століття, з нагоди святкування 350-річного ювілею Харкова, народилася ідея створення пам’ятника засновникам, для чого грузинському скульптору Зурабу Костянтиновичу Церетелі (1934 -) була замовлена монументальна композиція вершника-козака на чудовому коні.

За основу майбутнього пам’ятника засновникам Харкова був обраний далекий від оригіналу образ з марки XIX століття. Кошти виділили місцеві бізнесмени (П.Я. Фукс, О.Г. Шишкін, Г.А. Кернес). Відлита по частинах кінна статуя була на петербурзькому заводі «Монументскульптура» і доставлена до столиці Слобожанщини на початку серпня 2004-ого.

Величний пам’ятник на високому постаменті був відкритий в урочистій обстановці мером міста Володимиром Андрійовичем Шумілкіним 22 серпня того ж року в присутності представників міської адміністрації, руками яких в його основу була закладена нержавіюча капсула-послання майбутнім поколінням, виготовлена на заводі «Турбоатом».

З тієї пори цей суперечливий пам’ятник, переживши реконструкцію потрісканого постаменту в 2012-ому, став своєрідним сиволом Харкова, викликаючи в одних місцевих жителів побожнюваний трепет подяки минулим поколінням за їх боротьбу, яка зробила сучасність реальністю, а у інших – неприйняття скульптури неідентифікованого воїна чужого Україні архітектора.

Архітектура

Тринадцятиметрові палі та масивний п’єдестал в плитах червоного граніту висотою вісім з половиною метрів були покликані утримати семидесятитону бронзову кінну статую – символ безіменного засновника серця слобожанської землі заввишки чотири метри, яка звернена в бік Держпрому та древнього центру міста.

Статуя, що викликала стільки нарікань, від занадто пишного вигляду коня (заплетена грива, підстрижений хвіст) до невластивого для козаків XVII століття костюма і озброєння (спис та лук) наїзника являє собою величну картину гордо виступаючої благородної тварини в парадній збруї та вершника йому до пари, котрий правою рукою тримає держак спису, а лівою – поводи.

Додаткова інформація

Місце розташування: Україна, Харківська обл., м. Харків, пр. Науки.

Посилання

• Записки мандрівника. Харківські прогулянки

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків) або М26 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь). З об’їзної вулицями Клочківською – Новгородською до пр. Науки, на початку якого (південна частина) розташований пам’ятник засновникам Харкова.

Громадським транспортом по залізниці / маршрутними таксі до Харкова. У місті орієнтир – станція метро «Наукова», поруч з якою по проспекту Науки розташований пам’ятник першому харківському козаку.