Історія
Вистраждана, омита кров’ю і сльозами десятків поколінь українців справжня свобода після семи століть забуття польсько-татарсько-турецько-московської неволі, вкраденої московитами історії, радянського терору і духовної убогості. Вона стала справжнім Днем Перемоги зі сльозами на очах, перемоги над вічною брехнею і нав’язаним рабством заради майбутнього українських дітей.
Після ейфорії 24 серпня 1991 року, коли нарешті було підписано декларацію української незалежності від московської імперії у всіх її проявах, довге десятиліття країна болісно намагалася вирватися з соціально-економічних сітей, якими та нав’язливо обплутувала її останні три століття. Питання увічнення тієї знаменної події на порядку денному в умовах найжорстокішої кризи просто не стояло.
У перший раз рішення про спорудження пам’ятника на честь проголошення української свободи в Харкові було піднято лише напередодні святкування її десятої річниці. Проект був доручений скульпторові Олександру Рідному, який втілить в життя задум у шістнадцятииметровій бронзовій колоні з соколом волі на вершині і дівчинкою з піднятими до нього руками у підніжжя, моделлю для якої послужила Дарина Стрілець, перша харківська дитина, що народилася в незалежній Україні.
Відкриття пам’ятника відбулося 24 серпня 2001 року на Павлівській площі, яка в усі часи служила серцем місцевої торгівлі, в той час як центральну міську площу все ще займав радянський атавізм – застиглий в граніті конструктивізму пам’ятник Радянської України, встановлений на честь святкування 58-ї річниці більшовицького перевороту (1975).
З плином часу питання розміщення монумента незалежності України як і сам проект втіленого в життя монументу викликали все більше питань. Розв’язка наступила у вересні 2011 року, коли після відповідного рішення міської мерії потворна спадщина рад зникла нарешті з головного міського майдану Конституції.
Другим етапом стала розробка та затвердження нового проекту пам’ятника. Переможцем конкурсного відбору з десяти учасників була оголошена «Летюча Україна» того ж Олександра Рідного та Ганни Іванової. При цьому було прийнято рішення про демонтаж першого невдалого монумента на Павлівській, яке було втілене в життя на початку літа 2012-ого.
22 серпня 2012 року в переддень святкування 21-ої річниці знаменної дати в присутності президента України та високопосадовців на головній харківській площі в урочистій обстановці під акомпанемент симфонічного оркестру Харківської філармонії був відкритий новий пам’ятник Незалежності, який зараз служить візитівкою не тільки міста, а й всього Слобожанського краю.
Архітектура
Пам’ятник «Летюча Україна» представляє собою восьмиметровий п’єдестал в оздобленні сірого граніту, що підноситься на трьохсходинковому квадратному стилобаті, обмеженому по кутах чотирикутними тумбами з алмазно-рустним завершенням.
Центром композиції є фігура давньогрецької богині перемоги Ніки висотою п’ять метрів з лавровим вінком переможця в лівій руці і українським прапором – в правій. В своєму швидкому бігу по небу вона торкається квітучої української землі, яка представлена згідно художнього задуму у вигляді квітучої кулі (діаметр два метри) під ногами бигині. Скульптура в витонченої драпіровці хітону з крилами за спиною і українська земля під її ногами виконані з бронзи.
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, Харківська обл., м. Харків, майдан Конституції.
Посилання
- Нотатки мандрівника. Харківські прогулянки
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків), М26 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь) або М27 (Харків – Бєлгород). У Харкові з об’їзної по Московському проспекту – Вірменському провулку або Білгородському шосе – вул. Сумській або Полтавському шляху до площі Конституції, центром якої є пам’ятник незалежності України.
Громадським транспортом до вокзалів Харкова, а потім міським (метро / автобус) – до зупинки «Площа Конституції» в центр міста, на якій височить монумент перемоги «Летюча Україна».