Історія
![Історичний музей в Харкові](https://zabytki.in.ua/images/3437t.jpg)
Його історію на літописних сторінках почала писати невтомна енергія і незламна цілеспрямованість тієї ж людини, завдяки якій Харків став самим собою з появою на його просторах знаменитого університету – хоча і ця подія і не вважається офіційною датою заснування Історичного музею, але поклав початок колекції Василь Назарович Каразін (1773 – 1842) придбанням для потреб новоствореного слобожанського світоча знань в 1804 році колекції естампів Фрідріха фон Аделунга (1768 – 1843) в кількості 2477 штук за п’ять тисяч рублів.
Ця колекція, що складалася в тому числі з 1297 чудових гравюр і 59 акварелей італійських, німецьких, фламандських, голландських, французьких, англійських граверів XVI – XVIII століття, була придбана за згодою експертної комісії у складі археолога Келера, зберігача імператорського кабінету естампів Прокоф’єва та любителя мистецтв Цисиена (стала частиною експозиції в 1877-ому після передачі з університетської бібліотеки).
![Танк Першої світової війни Mark IV (експонат харківського історичного музею)](https://zabytki.in.ua/images/3440t.jpg)
Офіційною ж датою заснування вважається 1835 рік, коли в тексті нового університетського статуту з’явилася згадка музею образотворчих мистецтв з утриманням в дві тисячі рублів на рік. І хоча за документами з Московської академії мистецтв повинні були надходити для його колекції зліпки з мистецьких творів давнини, але в реальності здебільшого вони доїжджали до слобожанської столиці в значно пошкодженому вигляді, а велика частина експонатів була розкидана по кафедрам та кабінетах ВНЗ.
У такій жалюгідній ситуації як завжди порятунком стала приватна ініціатива, коли з Флоренції в 1858 році від випускника харківського вишу, Івана Єгоровича Бецкого (1818 – 1890), прибули перші дві партії (170 і 373 екземплярів) оригінальних масляних картин майстрів XVI -XVII століть для малювального класу його альма-матер, з ліквідацією якого вони зайняли своє місце в картинній галереї музею, а сам дарувальник за свою працю був удостоюваний звання почесного професора.
![Південне крило історичного музею в Харкові](https://zabytki.in.ua/images/3439t.jpg)
Потім буде духовний заповіт Аркадія Миколайовича Алфьорова (1814 – 1872), за яким харківська університетська колекція поповниться 50 картинами олійними фарбами, 421 акварелями та малюнками, 64 художніми виданнями, 100 книгами, 3000 гравюрами, офортами і рідкісними літографіями, що разом із наявними, різними пожертвами і придбаннями стало запорукою майбутнього багатого зібрання старого європейського живопису різних шкіл, підкріпленою великою спеціальною бібліотекою.
Другий етап створення майбутнього харківського історичного музею почався з клопотання Григорія Петровича Данилевського (1829 – 1890) до міністра двору графа Іларіона Івановича Воронцову-Дашкова (1837 – 1916) про поповнення його колекції творами мистецтва з Ермітажу. На вимогу столичної влади, багатомісячного листування, засідань міської думи, створення комісії, згоди університету на передачу частини своїх фондів для експозиції, проекту статуту був організований перші в імперії міської харківський художньо-промисловий музей з розміщенням на другому поверсі Сергієва ряду і двотисячним річним утриманням з міської скарбниці. Його відкриття відбулося 14 грудня 1886 року.
Спочатку експозицію міського зберігача артефактів можна було умовно розділити на три великих відділи – художній (зібрання картин, акварелей, гравюр, скульптури), художньо-промисловий (зразків художньої творчості в контексті ремесел та промисловості, етнографії) та історико-художній, що складається в основному з окремих предметів, що не належать двом першим категоріям.
![Східний фасад Харківського історичного музею](https://zabytki.in.ua/images/3441t.jpg)
Третьою складовою майбутнього історичного став пробуджений на початку ХХ століття інтерес до багатої історії рідного краю, головними осередком якого виявився все той же університет зі створеним в 1904-ому після археологічного з’їзду двома роками раніше з ініціативи його історико-філологічного товариства етнографічного музею археологічних пам’яток у вигляді курганних старожитностей, літератури, поезії і традицій Харківської губернії.
Трьом музейним колекціям пощастило здебільшого пережити озброєний більшовицький переворот 1917-ого, який поховав під уламками романівської імперії мільйони життів громадян країни. На їх базі в 17 січня 1920 року був створений в тому числі Музей Слобідської України ім. Григорія Сковороди, який так і залишився в приміщеннях Сергіївських рядів у зв’язку зі зручністю приміщення під керівництвом відомого етнографа Миколи Федоровича Сумцова (1854 – 1922).
![Правий ризаліт центрального входу старого ломбарду в Харкові](https://zabytki.in.ua/images/3438t.jpg)
В 1930-му його перейменували на Харківський історичний, а його художні артефакти релігійної тематики разом з розкішним іконостасом Успенського собору за малюнками Франческо Бартоломео Растреллі (1700 – 1771) було вивезено на склад художнього музею по Басейній 18.
Під час Другої світової війни доля всіх харківських музеїв (історичний, художній, атеїзму і революції), що лишилися в місті після евакуації, переплелася – в кінці 1941 року вони були об’єднані в єдиний музей Слобожанщини на чолі з Олегом Миколайовичем Рудинським, під керівництвом якого крім залишених в наявності експозицій в будівлі Жирардовської мануфактури був відкритий новий відділ природи.
Хоча за підсумками бойових дій від колишньої розкоші володіння унікальними артефактами мало що залишилося – склад з предметами культу згорів дотла, як і розбомблений будинок на Пролетарській 2 (нині Сергіївська) площі під час евакуації частина колекції загинула, деякі експонати так і не повернулися з Уфи, окупантами були вилучені і вивезені до Німеччини найцінніші і коштовні витвори. Загальні втрати склали триста тисяч експонатів.
![Центральний фасад харківського художнього музею ім. Сумцова](https://zabytki.in.ua/images/3443t.jpg)
Після визволення Харкова від німців вже 28 вересня 1943 року його державний історико-краєзнавчий музей відновив роботу, та почався довгий шлях відновлення по крупицях для представлення в колишніх будівлях архієрейського будинку та Жирардовської мануфактури. З 1950-ого він називався Харківським державним історичним, а через півтора десятиліття – втратив державний статус.
Після здобуття Україною незалежності і відновлення церкви в правах, сховище було передано в комунальну власність, а для його розміщення виділено пам’ятник архітектури навпроти – будівля старого ломбарду по Університетській 5, побудована за проектом Бориса Миколайовича Крнеенко (1871 – 1916) в 1908-ому. Зараз Харківський історичний, якому в 2015-му було присвоєно ім’я М. Сумцова, є одним з кращих музеїв і науково-дослідних етнографічних баз в країні, маючи в своїх фондах більше чверті мільйона унікальних експонатом, і при цьому його колекція постійно поповнюється новими знахідками.
Архітектура
![Харківська будівля старого ломбарду](https://zabytki.in.ua/images/3442t.jpg)
Будівля старого ломбарду являє собою в унікальний пам’ятник архітектури, в якому активно використані елементи давньоруської архітектури. Крім зовнішнього декору його особливістю є звернення до центральної міської площі дворовим фасадом, що пов’язано із знищенням під час Другої світової будівлі Дворянського зібрання, що прикривало його з тильного боку.
Цегляний прямокутний (55м х 30м) периметр з невеликою прибудовою правого крила та ризалітами рясно оздоблений архітектурними елементами виконаними в стилі фігурної кладки: профільований лобовій карниз, ступінчаста аркатура, ширінки, віконні прорізи різних форм зі шропсамі та без, кокошники на двоярусних напівколонах з перехопленням, зубчасте завершення підвіконного простору багатошарові складнопрофільні карнизи центрального фасаду, профільовані пілястри – вони, об’єднані в єдиний малюнок, гармонійно виділяють масивний триповерховий силует на тлі навколишньої забудови.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Харківська обл., м. Харків, вул. Університетська, 5.
Посилання
- Нотатки мандрівника. Харківські прогулянки
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків), М26 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь) або М27 (Харків – Бєлгород). З Харківської об’їзної по Сумській / Полтавському шляху до майдану Конституції, де розташована будівля старого ломбарду.
Громадським транспортом до вокзалів Харкова, а потім міським (метро / автобус) до зупинки «Площа Конституції» в центр міста. В західній частині центральної площі розташований Харківський історичний музей.