Історія
Костел Стрітення у Львові
Хоча в Річ Посполиту перші кармелітки босі з Бельгії прибули ще в 1612 році, оселившись при монастирі святого Мартіна в Кракові, на львівську землю вони ступили лише через тридцять років з благословення Папи Римського Урбана VIII (1568 – 1644) та за фінансової підтримки руського воєводи Якуба Собеського (1590 – 1646) та його дружини Теофілії Данилович (1607 – 1661).
Побожне подружжя останніх крім фундації будівництва монастиря в тридцять тисяч злотих надала для цього власний двір на пагорбі неподалік від міських укріплень Галицького передмістя (раніше садиба належала гетьману Станіславу Жолкевскому) і взяла на себе зобов’язання зі спорудження мурованого костелу для сестер. Дерев’яний костел Матері Божої з Лоретто з трьома вівтарями, дзвіницею та тринадцятью келіями був готовий вже через рік.
У тому ж 1642 року 10 червня відбулося урочисте введення чорниць в їх нову обитель при участь архієпископа Станіслава Гроховського (- 1645) і генерального офиціала отця Валентина Скробешевського. Її настоятелькою стала Тереза від Ісуса (Мархоцька).
Під час облоги Львова українсько-польської війни (1648 1655) кляштор кармеліток босих згорів дотла, а його господині рятувалися втечею до Варшави і Кракова. Велика частина з них так більше і не повернулася на українську землю.
Верхній ярус центрального фасаду Стрітенського костелу
Будівництво ж мурованого костелу за розробленим ще в 1642-ому проектом Джованні Баттіста Джізлені відновилося (перший камінь закладений в 1644) лише через чотири роки після закінчення війни. Будівництвом керував Ян Годний (з 1683 Томаш Дубинський) під пильним наглядом отця Гавата.
Війна з Туреччиною в 1672-ому знову на чотири роки вигнала кармеліток зі Львова і зупинила будівництво. І хоча королі Польщі Михайло Корибут Вишневецький (1640 – 1673) та Ян III Собеський (1629 – 1696) жертвували на будівництво храмового комплексу додаткові гроші і будівельний матеріал, все одно костел на честь Марії Лореттійской був освячений лише за півстоліття від початку (в 1692 році).
Згідно з даними військової станції на 1732 рік обитель володіла дванадцятьма господарствами в Галицькому передмісті. При цьому всередині сестринства вирували зовсім мирські пристрасті з приводу вибору нової пріоресси, так що в конфлікт були змушені втрутитися генерал босих кармелітів, а потім і Конгрегація з питань єпископства і чернецтва.
Після Першого поділу Речі Посполитої в 1772 році Галичина опинилася у складі Австрії, що через десять років дало про себе знати – в лютому 1782 року у зв’язку з неведенням чорницями цього ордену просвітницької (лише привід – монастир кларисок закрили і при виконанні навчальних функцій) або харитативної діяльності. Шістнадцять кармеліток перебралися в монастирі свого ордену Варшави, Любліна, Кракова, і лише єдина Маріанна Вісловецькая залишилася доживати свій вік в місцевому притулоку шаріток.
Львівський монастир кармеліток босих
При цьому оцінений в сімдесят п’ять тисяч злотих костел Матері Божої з Лоретто світською владою був переданий в розпорядження військового відомства, що розмістило тут склад уніформи, монастирський же комплекс до 1790-ого знаходився в розпорядженні францисканського братства, а після – в його стінах була відкрита духовна семінарія.
Лише в 1842-ому комплекс фактично повністю був повернений римській католицькій церкви, яка провела обряд реконцеляції на чолі з архієпископом Францем Піштеком (- 1846); храм освячений на честь Стрітення Господнього (Матері Божої Громничної). На майбутній рік почалися реставраційні роботи, в ході яких в тому числі були виконані нові образу художником Алозієм Рейханом (1807 – 1860).
Кармелітки босі повернулися до Львова лише в кінці XIX століття, перебравшись з непопулярної організованої Кароліною Рачинською в 1882-ому Величської обителі під Краковом. Для них фундаторка купила у Львові землю на вулиці Курковій через шість років, а після затвердження генералом кармелітів босих Єронімом Готті на Кастелівці було закладено для них новий монастирський комплекс з костелом Матері Божої Неустанної Помочі і святого Йосафата (1893) і закінчений лише чотири десятиліття по тому.
Стрітенський же костел при духовній семінарії за цей час набув орган з одним мануалом і педаллю фірми Яна Слівінського, нові вівтарі виготовлення Петра Войновича (1916, 1925), нове оздоблення придбали костьольна каплиця і ораторія (1929 – 1931), Казимиром Смучаком була зроблена поліхромія самого храму (1936 – 1937).
Портал центрального входу кармелітського костелу у Львові
Семінарія діяла в приміщеннях колишнього монастиря кармеліток до анексії Західної України Московією в 1939-ому, після чого була закрита, а в її приміщеннях розмістився Львівський медичний університет. Святиня при ньому, як і діюча обитель кармеліток босих, виконували свою місію до 1946-ого, коли червоні ради, що окупували Західну Україну за підсумками Другої світової війни, не закрили ці релігійні оплоти.
У 1946-ому країна рад передала весь Сретенський комплекс в розпорядження військових, а за три десятка років він опинився на балансі обласного управління якістю, метрології та стандартизації, яка розмістила тут музей своїх досягнень, а в каплиці облаштувала конференцзал. За весь період комуністичного режиму уваги фахівців удостоїлись лише унікальні фрески (реставрація Я.Г. Розана в 1976 році). Його унікальне внутрішнє начення частково було передано до Музею релігії та атеїзму і Олеського замку під егідою Львівської галереї мистецтв.
Після здобуття Україною незалежності ще вісім років монастирські корпуси з храмом використовувалися в якості площ Експоцентру, поки в 1999 році костел Стрітення Господнього (без каплиці і ораторії) не повернули римській католицькій церкви, а за десятиліття після того під прапор Христа повернулася і каплиця. Причому службу тут правили разом з римськими і грецькі католики.
Архітектура
Центральний фасад костелу монастиря кармеліток босих
Збудований з цегли (частково тесаний камінь) первісний монастир кармеліток босих являє собою складний периметр, що складається з маючого форму латинського хреста Стрітенського костелу та прибудованих до нього з півдня келійно-господарських корпусів, а також каплиці з ораторією в східній частині.
Храм є одним з кращих зразків барокової архітектури Львова, в декорі якого використані характерні спливи фронтонів, пілястри коринфського ордера, картуші, ніші з архівольтами на імпостами прикрашені вазонами і статуями святих, розірваний арковий сандрик з щитом, фільончате обрамлення табличок, меж’ярусний тригліфовий фриз, сигнатурка над центральною частиною і, звичайно, підкреслений колонами доричного ордеру, що підтримують глибокий трикутний фронтон з маскароном в центрі і піднесеним на ним рокайлем з замковим каменем портал центрального входу.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Львівська обл., м. Львів, вул. Володимира Винниченко, 30а.
Як дістатися
Автотранспортом по трасах М06 (Е471) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий) / М09 (Е372) (Рава-Руська – Жовква – Львів) / М12 (Тернопіль – Львів) / М11 (Перемишль – Городок – Львів) / М10 (Радимно – Яворів – Новояворівське – Львів). Далі по об’їзній прямувати до вул. Личаківській, з якої повернути на вул. Володимира Винниченка. У центральній частині останньої розташований колишній монастир кармеліток босих.
Міжміським транспортом до залізничного вокзалу Львова, а потім вулицями Замкова – Володимира Винниченка до Стрітенського костелу.