Церква святого Миколая у Львові

Історія

Львівська Церква святого Миколая Церква святого Миколая у Львові

Згідно переписаної в XV столітті грамоти галицького князя Київської Русі Льва Даниловича (1228 – 1301) про надання земельних угідь в 1292 році кам’яна церква святого Миколая вже існувала на львівській землі. Імовірно будівництво її почалося в середині XIII століття (підтверджено археологічними розкопками), а милістю короля було відзначено її освячення.

Розташована біля підніжжя Високого замку (стара назва Будильницька гора) поруч з брамою Старої Ринкової площі вона спочатку не входила в оборонний периметр княжого палісаду і швидше за все, названа в честь небесного заступника торгової справи, була збудована за ініціативою і на кошти купецької братії, хоча князівські милості деякі історики сприймають як визнання ролі храму в якості надвірного і усипальні правителів.

Найстаріша львівська православна Миколаївська церква Найстаріша львівська православна церква

Однак в міських актах львівська Миколаївська церква центрально-базиліеального типу з притвором рівним боковим апсиди з’являється тільки в першій половині XV століття поряд з Успенською, Богоявленською, Святоюрською, Теодорівською, Онуфріївською, Воскресенською та Благовіщенською.

Авторитет православного храму був настільки великм, що в 1471 році його звільнили від оподаткування, а ще через сімдесят два роки – від замкового суду, наділивши правами вершити правосуддя над жителями церковних земель зі статусом “юридики”. При цьому даровані князями його наділи, судячи з усього, охоплювали частину Жовківського передмістя з Лисиницькими, Знесінськими і Кривчицькими землями.

За пароха отця Степана (- 1579) при православній святині було утворено Братство, яке займалося управлінням “юридико” і опікою іншого храмового майна. Воно відправляло своїх посланців в Ставропігію з метою “захисту інтересів поневоленої української нації”, виконуючи свою місію до 1744 року.

Кіоти центрального фасаду львівської Миколаївської церкви Кіоти львівської Миколаївської церкви

Протягом усього XVII століття церква святого Миколая багато разів була охоплена полум’ям, не дивлячись на кам’яні стіни, що знищило весь її первісний внутрішній декор і до кінця століття настійно вимагало реставрації стародавньої будівлі. Саме тоді вона придбала свій нинішній хрестоподібний зовнішній вигляд, про що свідчив напис на чолі арки центрального нефа. Тоді ж були закладені чотири великих вікна центрального обсягу.

І якщо основний зовнішній декор сформувало XVII століття, то кінець XVIII за отця Дунікевича при заступництві єпископа Петра Белянського (1736 – 1798) після кількох пожеж наділив внутрішні інтер’єри рисами рококо, всі вільні кути заставлені вівтарями загальним числом сім, частини старого іконостасу розвішані між ними.

Пам'ятний православний хрест Миколаївської церкви Пам'ятний хрест Миколаївської церкви

Не дивлячись на втрату більшої частини своїх старовинних цінностей з числа предметів культу, в народі храм користувався чималим пошаною, чому одним із прикладів служить побдарування йому в 1857 році галицьким намісником Агенором Голуховським (1812 – 1875) двох академічних полотен “Голова пророка Ісаї” та “Христос в дорозі на Емаус”.

Вже після другого пришестя Польщі за підсумками Першої світової війни в 1924 – 1925 роках була проведена масштабна реконструкція православної святині біля підніжжя львівської замкової гори з метою її вивчення і відновлення. Саме тоді було відкрито нижній ярус будівлі і апсиди з бутового каменю, який підтвердив її приналежність до XIII сторіччя. В той же час вона отримала фрески художника Петра Холодного (1875 – 1930).

Друга світова війна нванесла свої фатальні позначки на стародавні стіни. Так що в післявоєнний період (1947 – 1957 роки) його довелося відновлювати практично наново згідно планів попередньої реставрації з виготовленням нового іконостасу та розпису стін. Практично весь радянський період (до 1989 року) залишаючись діючою православною святинею під протекторатом Москви в 1977-му на її території були проведені археологічні дослідження, які підтвердили походження з княжої доби.

Фронтон львівського Миколаївського храму Фронтон Миколаївського храму

У 1989-ому Миколаївський храм нарешті повернувся до своїх витоків, переданий Київському патріархату українського православ’я, під крилом якого були відреставровано настінний розпис (1990) та оновлені зовнішні фасади зі збереженням відкритої древньої кладки (2010-ті). В якості такої вона діє і зараз, зберігаючи мир і спокій міста Лева галицької землі.

Архітектура

Кам’яна трехчастинна з двома куполами (над апсидою і навою), західним прямокутним притвором і двома каплицями більш пізнього часу споруди, що додали периметру рівнорамну хрестоподібну форму вона первинно розташовувалась в безпосередній близькості оборонного периметра Високого замку. Як основний обсяг, так і каплиці її зі сходу завершують напівкруглі апсиди (раніше ліва закінчувалася плоскою стіною, але була модернізована в зв’язку з будівництвом захристії), перекриті хрестовими склепіннями.

Храм святого Миколая у Львові Львівський храм святого Миколая

Аскетичний вигляд зовнішніх потинькованних фасадів кілька відтіняє відкрита кам’яна кладка нижнього ярусу, трикутний фронтон з круглою “розою” голуба миру, пілястри доричного ордеру, профільований карниз, аркова форма віконних прорізів каплиць і, звичайно ж, кіоти зі святими ликами центрального фасаду.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Львівська обл., м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 28а.

Як дістатися

Автотранспортом по трасах М06 (Е40) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий), М09 (Е372) (Рава-Руська – Жовква – Львів), М12 (Тернопіль – Львів), М11 (Е40) (Перемишль – Городок – Львів), М10 (Радимно – Яворів – Новояворівське – Львів). У місті по проспекту В’ячеслава Чорновола до перетину з пл. Святого Теодора. Далі вул. Мулярська – вул. Пильникарська до Святомиколаївського храму.

Громадським транспортом по залізниці до Львова, а потім в північну частину старого міста до зупинки “Площа Святого Теодора”, по якій через вул. Мулярську – Пильникарську два квартали на схід до церкви святого Миколая.

Виктория Шовчко

Обговорити статтю в спільноті