Історія
Крейдяні гори Сіверського Дінця
Її історія почалася десь на глибокому дні прадавнього внутрішньо-континентального моря з тропічною рослинністю по берегах, яке після різкого підйому суші близько 100 – 70 мільйонів років тому (сеноманський, туронський, сенонський періоди) обміліло і його клімат перетворився на посушливий, тоді-то на зміну вологолюбним лісам прийшли невибагливі до тепла і вологи листопадні і степові трави.
Накопичення в осадових гірських породах залишків вимерлих морських тварин і рослин сприяли утворенню вапняку і крейди, які в другій половині третинного періоду разом з процесом підняття суші забезпечили утворення складок гірських порід і, як наслідок, формування русла Сіверського Дінця.
Наступ Великого заледеніння на Руську рівнину в четвертинному періоді двома потужними язіками по долинах Дніпра і Дона кардинально змінило клімат, флору і фауну Сіверського Дінця, хоча на його берегах і залишилися ділянки березово-сосново-листяних лісів з деякими видами третинних рослин. А після відступу зони холоду тут залишилися горбисті рівнини, голі піски і мілководні озера, які вподобали хвойно-листяні ліси, злаково-полинові степи з іссоповою флорою.
Лівий берег Дінця
Людина ж почала писати свою історію на берегах східноукраїнської річки з часів раннього палеоліту, коли почала використовувати її як джерело питної води і рибних продуктів харчування, шляху пересування і захисного бар’єру на шляху ворогів. Численні сліди первісних стоянок та поселень залишилися на берегах від палеоліту до сьогодні залишками знарядь праці і побуту, прикрасами, монетами, курганними похованнями. Причому деякі вчені вважають саме долину Сіверського Дінця місцем зародження слов’янських племен (трипільська та среднеостогівська культури). І тут же свого часу проживали представники древнеямної і катакомбної культур.
Скіфи, сармати, печеніги, половці, роксолани та Київська Русь на цих землях на фактично канули в небуття після навали кочівників зі сходу, які спопелили українську землю в 1239-ом.
Диким Поле на стику інтересів трьох ворогуючих держав (Московії, Польщі та Кримського ханства) залишалося аж до середини XVII століття, коли українські козаки повернулися на береги Сіверського Дінця, щоб заснувати свої незалежні воєнізовані поселення з добре укріпленими фортецями і дозорними пунктами. Так що фактично відродження степу до життя зобов’язане українцям. Тоді ж згідно з офіційною хронології в Святих горах з’явилася перша обитель.
Правий берег Дінця
Однак віра козаків московитам обернулася для перших в 1775-ому повною втратою самостійності, загибеллю цвіту України і спробами знищити націю як таку довжиною в два сторіччя. Все це сталося за наказом Катерини II (1729 – 1796), і на місці козацьких укріплень були швидко організовані московські станиці і села, які населяли вихідцями з убогої російської глибинки і переселенцями з Криму для асиміляції непокірних українців.
Сіверський Донець з кінця XVII століття виступав в якості природного кордону-захисту від набігів кочівників з південного сходу, тому по його руслу з’являються все нові селища здебільшого оборонного характеру. При цьому активно починає використовуватися сила течії самої річки – тут будуються сотні великих і малих млинів та гребель, що фактично переводить її в розряд не придатних для судноплавства.
З початком же індустріалізації Донбасу в другій половині XIX століття на берегах блакитної стрічки з’являється сотні промислових підприємств, які активно використовують її води для своїх технологічних процесів, що ще раз кардинально змінює її якісний склад і, як наслідок, живий світ.
Річка Сіверський Донець
Фактично зараз річка є центром життя цілого регіону, на який зав’язані життєзабезпечувальні, господарські та рекреаційні складові життя мешканців трьох областей України.
Архітектура
В якості правої притоки Дону (впадає за 218км до гирла), до речі сказати найбільшої, річка Сіверський Донець з її тисячею приток (425 з них мають довжину понад 10 км, 11 – понад 100 км) відноситься до басейну Азовського моря. Ширина русла, дно якого переважно піщане, варіюється в залежності від рельєфу від 30м до 200м, а в районі водосховищ сягає і всіх 400м.
Загальна площа її басейну становить 98900кв.км при протяжності 1053км (в тому числі українська частина – 718км) і ухилі 0,18 м/км. Заплава річки нерівномірна від 8км до 26км, причому правий берег вищий частково гористий, в той час як лівий – пологий багатий болотами, заливними луками та озерами, найбільше з яких – Лиман.
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, Харківська, Донецька, Луганська обл.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М03 (Е40) (Слов’янськ – Харків – Полтава – Київ) або Р19 (Маріуполь – Донецьк – Слов’янськ), а потім М03 до з’їзду на Святогірськ (траса Т05 21), які кілька разів перетинають Сіверський Донець.
Громадським автотранспортом або залізницею до Святогорська, вокзали якого знаходяться в декількох хвилинах ходьби від річки.