Історія

Витоки його існування губляться десь серед пагорбів українських середньовічних хронік, а може і того раніше, хоча з’являються на документальних сторінках разом з невеликим селищем Богородичним, яке отримало свою назву по іконі знайденій в його колодязі, у зв’язку з трагічними подіями 1718 року (чума вразила всі селища півночі Дикого Поля).

Село як таке фактично формувалося навколо святого джерела. Тим більше це стало помітно після будівництва на сусідньому пагорбі Храму ікони Божої Матері Всіх скорботних Радість в 1847-ому на кошти сім’ї Потьомкіних і перебування в його стінах першого настоятеля відродженого Святогірського монастиря.

Джерело встояло у вогняному смерчі Першої світової війни і перших десятиліть диктатури пролетаріату на відміну від своєї православної святині, яка була зруйнована червоними радами перед початком Другої війни ХХ століття на українській землі. Саме його водами, як кажуть, були врятовані сотні поранених солдатів з шпиталю, що розташовувався на території обителі (цілюща волога, привезена звідси підводами приносила ранам заспокоєння і швидке загоєння).

Однак радянська влада цього не оцінила і розглядала як поклоніння забороненим релігійним святиням, тому при розмінуванні території (за іншими відомостями – за будівництва автошляху) джерело було знищено і пропало з лиця землі практично до відновлення української незалежності в 1991-ому.

Поблизу від місця колишнього джерела спочатку було відкрито нове джерело, а 12 вересня 2005 року над ним намісником Святогірської лаври була освячена каплиця на честь Олександра Невського, внутрішні інтер’єри якої два роки по тому були розписані художниками на чолі з А. Яблочкиним. Так що зараз упорядкована святиня є однією з визначних пам’яток комплексу обителі.

Архітектура

Каплиця Олександра Невського зі святим джерелом, що розташована на повороті траси в центрі Богородичного, являє собою невелику кубічну споруду під купольним завершенням з невеликим ліхтарем і напівкруглою апсидою на сході, основним стилістичним напрямком якої є необароко.

Зрізані кути акцентовані масивними канельованими пілястрами доричного ордеру, дворядні архівольти (зовнішній – на імпостах), арково-сходове в фільонках завершення чотирьох фронтонів, профільований лобовій карниз, витончений ліхтар є гармонійно скомпонованим архітектурним декором зовнішніх фасадів будівлі.

Джерело ж являє собою колодязь тридцятиметрової глибини, над яким споруджено мармурову, декоровану православним хрестом чашу. Внутрішні інтер’єри рясно прикрашені храмовим розписом в 2007-ому.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Донецька обл., с. Богородичне, вул. Степова, 2-а.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М03 (Е40) (Слов’янськ – Харків – Полтава – Київ), а потім (траса Т05 21), яка через Богородичне проходить поруч зі святим джерелом.

Громадським автотранспортом на Святогірськ із зупинкою в Богородичному, яка знаходиться біля каплиці Олександа Невського.