Історія
Як не дивно, саме існування купця Рябінкина (за іншою версією Рябінського) деякі історики ставлять під сумнів, посилаючись на відсутність його імені в архівних документах, до речі сказати більше частиною знищених під час вогнища Другої світової війни (в тому числі інвентаризаційні дані). Ось так і виходить, що комплекс є, а його власника як би не було.
Генеральний план забудови Маріуполя був затверджений ще в 1784-ому Азовським губернатором Олексієм Васильовичем Чорткові (1726 – 1793), хоча зсув фактичної адміністративної влади в бік грецької діаспори з Криму дещо змінив акценти його втілення в життя. Тому фактичне зведення будівель за європейським типом почалося лише після скасування еллінської монополії на маріупольській землі (з 1863-го).
Ім’я першого власника комплексу Натана Рябінкина зберегла лише людська пам’ять наступних поколінь жителів його будинків. Так згідно з їхніми даними прибув купець до благодатного міста в гирлі Кальміусу близько 1880 року, приваблений розмахом комерційних перспектив портового Маріуполя, до якого вже було розпочато будівництво залізничної гілки від Оленівки.
Як водилося в той час, основний бізнес підприємець будував на перепродажі зерна і вина, а так само в сферу його інтересів входили будівельні матеріали для швидко зростаючого торгового центру Північного Приазов’я. Так що для ведення такого різнобічного і масштабного бізнесу був необхідний гідний антураж у вигляді представницького комплексу. Тільки чи був він зведений одночасно або добудовувався – про те людський поголос мовчить.
Хоча проект все ж приписують тодішньому головному міському архітекторові Віктору Олександровичу Нільсену (1871 – 1949), ну як мінімум будівля контори Натана Рябінкина по нинішній Георгіївської 13 з двома входами і претензійними керамічними горельєфами на фасаді недалеко від двох міських комерційних центрів в районі Гавані і Ринкової площі .
Фактично адміністративна будівля Натанівського комплексу знаходилося в приватних руках до більшовицького перевороту 1917-ого, коли після збройного захоплення влади шалений люмпен оголосив націоналізацію всієї приватної власності.
Старій частині Маріуполя, за виключення центральної вулиці, пощастило вистояти в вогняному жаху Другої світової війни, після чого в колишній конторі містився продуктовий магазин, який фактично продовжував свою роботу на протязі всього радянського періоду. Причому сама будівля знаходилася практично в первозданному вигляді (за винятком сполучної арки з сусіднім будинком – колишньою дегустаційною залою того ж господаря).
Після розпаду радянського союзу і відновлення української незалежності продуктовий магазинчик поруч з Маріупольським краєзнавчим музеєм знову отримав господаря. Через деякий час він знову приміряв на себе адміністративні функції, переживши деяку модернізацію в 2010-х. В якості її виконавця будівля значиться і донині.
Архітектура
Витягнутий в бік внутрішнього двору прямокутник червоної цегли в чотири вікна по фасаду під чотирисхилою покрівлею являє собою унікальний пам’ятник архітектури в стилі еклектики. Так як від початку він бувався як адміністративний, то має фактично два центральних входи – один з фасаду червоної лінії забудови, а другий з металевим навісом на кованих кронштейнах – по центру західного фасаду.
Виконані методом фігурної кладки пілястри з ширинками, профільовані карнизи, об’ємні лиштви з ширинками, стилізований аркатурних пояс не змогли б створити цей унікальний вигляд контори купця Рябінкина, якби не керамічні вставки по центральному асиметричному фасаду в ширінках (плетений рослинний орнамент), і на тлі фризу (горельєфні парні таблички лицарів і атлантів по боках монограми з янголятком над торцевих входом). Кахлями в пастельних тонах раніше було прикрашено і парадне приміщення будинку.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Георгіївська, 13.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М14 (Одеса – Мелітополь – Маріуполь – Новоазовськ) або Н20 (Слов’янськ – Донецьк – Маріуполь), які проходять через центр міста. Містом: пр. Миру – кільце Драмтеатру – вул. Грецька – вул. Георгіївська (поворот ліворуч). Контора Рябінкина розташована по непарній стороні, поруч з однойменною таверною.
Громадським транспортом до Маріуполя, а потім – в центр міста (зупинка «Драмтеатр»). Далі один квартал на південь по Грецькій до перетину з Георгіївською, на початку якої розташований колишній купецький офіс.