Історія
Міський обиватель з напів-міфічною історією, що виринула з небуття, куди її відправила жорстока рука Хроносу в середині буремного для української землі ХХ століття, завдяки підприємницький ініціативі однієї маріупольської сім’ї, хоч і ґрунтується вона лише на усних переказах старожилів, що робить проблематичним узаконення його офіційного статусу.
А почалася передісторія цього комплексу з приїзду на благодатну українську землю десь в 1880-х з московитської глибинки (Курська губернія) підприємливого ділка на прізвище Рябінкин (за іншими відомостями Рябінський). Перекази стверджують, що ім’я він мав Натан і одразу з влаштуванням в розквітаючому Маріуполі взявся до справи.
В той час поле фінансової ініціативи для кмітливого підприємця в одному з найбільших портів азовського узбережжя, через який йшли товари по всьому світові на мільйони, не мало обмежень: вино, коні, будівельні матеріали, і звичайно ж золото Приазов’я – зерно, вже за кілька років зробили прибульця далеко не бідною людиною, яка могла собі дозволити багато чого.
Мабуть саме наявності у Рябінкина достатньої кількості коштів зобов’язаний своїм існуванням з’єднаний арками комплекс будівель по Георгіївський, який на початку ХХ століття з’явився всього в кварталі від місцевої Біржі. Центральна приземкувата будівля, судячи з архітектури – більш ранньої побудови (кінець ХIХ століття), а східна з елементами українського бароко – судячи із схожості використання технічних прийомів належить авторству тодішнього міського архітектора Віктора Олександровича Нільсена (1871 – 1949).
Так двоповерхова будівля по Георгіївській 11 від початку була спланована в якості адміністративно-офісної, про що наявно свідчить пристосування її першого поверху для розміщення єдиної в Маріуполі аукціонної зали. Другий поверх с окремими приміщеннями використовувався для оформлення угод.
Наявні документи свідчать, що станом на 1916 рік власником будівлі був Сімон Якович Рябінський, прописаний за цією адресою. На той час він значився як агент страхового товариства «Саламандра». Тому лишається питання чи використовувався по прямому призначенню аукціонна зала.
Звичайно після більшовицького перевороту 1917-ого і збройного захоплення більшовиками влади в Східній Україні східна будівля комплексу Рябінкина, в тім як і інша приватна власність, була експропрійована. З-за катастрофічної нестачі житлових приміщень для нових «господарів» країни, які потягнулись в хлібне місто-порт зі всієї округи, будівлю поділили на кімнати і віддали під житло нужденним пролетаріям.
Щасливо переживши радянський період разом з розв’язаною червоними разом із фашисткою Німеччиною Другу світову війну, коли гітлерівці спалили майже весь міський центр, будівля аукціонної зали Рябінкина так і лишилася поділеною між декількома господаря, але вже з документами на право власності. Причому, не дивлячись на історичну та художню, за свідченнями місцевих науковців цінність, вона досі не має офіційного статусу пам’ятника архітектури хоча б місцевого значення.
Архітектура
Прекрасне українське бароко, виразне та ненав’язливе, застигле під рукою майстра-архітектора пластичними лініями на головному білоцегляному фасаді будівлі з червоної цегли на високому цоколі по Георгіївський 11, що представляє собою двоповерховий прямокутний периметр під чотирисхилим дахом з одноповерховою витягнутою прибудовою зі східного боку двору.
Центральний вхід асиметричної, акцентованої виконанними методом фігурної кладки архітектурними елементами (французький руст нижнього поверху з парними великими віконними отворами (зараз частково закладені), тригліфи лопаток, профільований між’ярусний карниз, об’ємне підвіконня другого поверху, полога арка великого декоративного фронтону із зеленим мозаїчним панно перемежоване тригліфами, поребриковий ярус лобового карнизу та геометричний малюнок тумб парапету) аукціонної зали Рябінкина урівноважений балконом другого ярусу в західній частині.
Окремої уваги заслуговують майстерно виконані разом із стіною, наче духи потойбічного світу, маскарони. Їхні тонкі риси обличчя в химерних, схожих на стилізацію під витвори мистецтва давніх праслав’янських племен закрутках та з прикрасами у вигляді обручу часів Київського князівства – вони справжній витвір мистецтва.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Георгіївська, 11а.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М14 (Одеса – Мелітополь – Маріуполь – Новоазовськ) або Н20 (Слов’янськ – Донецьк – Маріуполь), які проходять через центр міста. Містом: пр. Миру – кільце Драмтеатру – вул. Грецька – вул. Георгіївська (поворот ліворуч). Аукціонна зала Рябінкина розташована праворуч від таверні.
Громадським транспортом до Маріуполя, а потім – в центр міста (зупинка “Драмтеатр”). Далі один квартал на південь по Грецькій до перетину з Георгіївською, на початку якої розташована двоповерхова будівля купецького торгового центру.