Єднальна ланка сучасності з тими далекими щасливими часами, коли містечко на березі річки Тернава квітло завдяки спільним зусиллям його громадян всіх національностей та конфесій.
Духовна спадщина від тих, хто давно покинув свою малу батьківщину під тиском червоних адептів від атеїзму, які зброєю поставили себе над людськими цінностями, щоб одного разу ганебно зникнути в пучині часу без сліду і права на пробачення.
Сплюндровані святі стіни, котрі час намагався приховати за звичайним торгівельним фасадом, щоб вберегти від злих людей, як нагадування про минуле нащадкам, яких тут вже немає.
Взірець витонченого смаку в потаємному куточку серця стародавнього міста, яке пройшло довгий шлях крізь віки і майже втратило дух тих, хто в тому числі стояв у його витоків.
Величний магнатський маєток, створений задля задоволення та насолоди життям в затишній зелені величезного парку під плескіт хвиль дзеркального прясла ставів, який не встиг і чверті століття прослужити своїм господарям.
Надбання давніх часів на передових рубежах захисту людського життя сучасності, як наочне втілення клятви Гіппократа, в затишному куточку умиротворення в декількох кварталах від шуму сучасного міста.
Яблуко розбрату на межі релігії та комерційних інтересів, за яке вже не перший рік точаться запеклі бої в етично-правовому полі.
Він стільки разів за свою двохсотп’ятидесятирічну історію кардинально міняв своє амплуа, що від первинної смиренної чернцевої сутності мало що лишилося. Можливо лише десь глибоко в підземеллях під великим шаром землі та часу досі блукає загублена католицька душа, але вона вона вже давно не бачила сонячного світла.
Загублена на безкраїх просторах українського Поділля, застигла в камені історія, яку протягом шістьох століть по камінчику збирали руки тисяч майстрів і руйнували тисячі мечів загарбників, щоб одного разу вона прокинулася в сяйві тріумфу свого воскресіння.
Культурне серце подільського містечка, що б’ється в унісон ритму часу, щоб дарувати радість творення вічної краси серед сірих буднів сьогодення.