Річка Клебан-Бик

Історія

Рукава річки Клебан-Бик (Бичок) Рукава річки Клебан-Бик

Багато-багато (десь приблизно сорок п’ять) мільйонів років тому всі ці землі до горизонту перебували під товщею шару води. А потім світовий океан почав поступову здачу своїх позицій, хоча ще тисячоліття тут панувало узбережжя Пермського моря з його багатими унікальними рослинним і тваринним світами як глибоко в безодні так і на суші, що потопала в заростях папоротей, плаунів, хвої та хвощів.

З відступом океану все далі на південь, з-під водної блакиті все чіткіше проступали контури древньої гордої гряди Микитівської світи, що сім’ю косами-гривками з глибокими ярами між ними спадала до звивистої річки біля її підніжжя, котра пізніше отримає назву Бичок або Клебан-Бик. Блакитна стрічка на дні глибокої ущелини скал терригенних вапняків та глини, що перемежалися алевритами, стала однією з чисельних опосередковуваних приток Сіверського Дінця.

Захищена від всіх вітрів долина з домінуючою північною висотою в якості спостережного пункту і річка із прісною смачною водою забезпечили затишній заплаві відомість серед давніх племен, які використовували її для своїх тривалих і не дуже стоянок. Найбільшої популярності вона набула в тисячолітнє царстовання на українських землях скіфів (VIII до н.е.— III н.е.).

Клебан-Бикське водосховище на однойменній річці Клебан-Бикське водосховище

Але все в цьому світі має початок і кінець — скіфі пішли в небуття, поступившись своїми землями гунам, сарматам, хазарам, печенігам, а згодом і дружинам київських князів, які занотувала на сторінках історії “Повість временних літ” (вважається, що саме через Клебан-Бикське урочище водив своїх воїнів Володимир Великий (956 – 1015) та через нього пролягав шлях Ігора Святославіча (1151 — 1202)).

Потім, після татаро-монгольської навали на українські землі середини ХІІІ століття, на довгі століття ця місцевість перетворилася на Дике Поле, поки в 1500 році тут офіційно не пролягли кордони козацької вольниці, причому вже тоді вона носила назву на іменем річки, води якої воїни українських дозорів використовували для своїх господарських потреб — урочище Бичок.

Після першої московської окупації східної України в наслідок знищення Запорізької Січи 1775-ого у споконвічно вільної землі з’явилися господарі — вони отримували за заслуги перед царською владою придатні для ведення господарства наділи вздовж русла Клебан-Бика разом із закріпаченим місцевим населенням, яке вело тут господарство століттями.

А потім трапився більшовицький переворот 1917-го, і один тоталітарний керований з Москви режим змінив інший – радянський – під іншими прапорами, але ще більш жорстокий з фактичним відновленням кріпосного права для селянства на новий лад. Ліва притока Казенного Торця продовжили використовувати для сільськогосподарських потреб тепер уже колгоспів.

Клебан-Бикського ландшафтний парк і однойменна річка Клебан-Бикського ландшафтний парк та водосховище

Криваві події Другої війни 1939 — 1945 років не оминули своєю увагою Клебан-Бик — як природній водорозділ його використовували обидві протиборчі сторони, запеклі баталії за домінуючи висоти вкрили його береги сотнями уламків снарядів та людських доль. Але все минулось, і лишилась лише пам’ять про ті жахіття десь глибоко на дні блакитної стрічки.

В повоєнні роки, поступово переходячи до мирного життя на сільськогосподарських теренах Костянтинівського району Донецької області, для стратегічних запасів води на річці було вирішено створити штучне водоймище. В 1950-ому проект перейшов у практичну площину, і Клебан-Бикський водосховище з розгалуженою сіткою рукавів та невеличких острівців прикрасило собою унікальний пейзаж доісторичних оголень.

Зараз колишній Бичок з його ставом в оточенні високих скель є унікальною частиною природно-заповідного фонду Донецької області в якості складової регіонального ландшафтного парку Клебан-Бик, води якого до того ж забезпечують живильною вологою місто Торецьк та зрошують навколишні поля.

Архітектура

Річка Клебан-Бик в районі однойменного ландшафтного парку Річка Клебан-Бик

Річка Клебан-Бик, що через Кривий Торець (ліва притока) та Сіверський Донець належить до басейну Азовського моря, має протяжність сорок три кілометри та величезну площу водозбору в 401км². Від русла біля Новоолександрівки основний напрямок течії з півдня на північ, ближче до гирла — з заходу на схід із загальним похилом 2,1м/км. В районі водосховища розгалужується на багато рукавів, щоб знов злитися воєдино біля гірла.

Клебан-Бикське водосховище, що розташовано на відрізку однойменній річці між селами Олександро-Калинове та Клебан-Бик, має загальну площу дзеркала 6,5км² при повному об’ємі 27,8 м³. Замерзаюче взимку (максимальна глибина — 12,8м, середня — 4,3м) воно має багату фауну, найпоширенішими представниками якої є короп, лящ, плітка та щука, а флору представляють діатомові, зелені та синьо-зелені водорості.

Додаткова інформація

Місце розташування: Україна, Донецька обл., с. Олександро-Калинове.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Н20 (Маріуполь – Донецьк — Костянтинівка – Дружківка – Краматорськ – Слов’янськ), яка перетинає річку в районі селища Олександро-Калинове (між Костянтинівкою та Романівкою).

Громадським автотранспортом в напрямку Костянтинівки / Дружківки / Краматорська / Слов’янська до зупинки “Олександро-Калинове”, а далі вздовж з’їзду в напрямку ландшафтного заповідника.

Виктория Шовчко

Обговорити статтю в спільноті