Кляштор капуцинів в Дунаївцях

Історія

Дунаєвецький кляштор капуцинів Монастир кляштор в Дунаївцях

Коли до українських Дунаївців прийшов католицизм сказати важко – можливо ще в останній чверті XVI століття, коли ці маєтності перейшли до стародавнього, корінням із Північної Німеччини роду Гербуртів чи за ярих поборників католицизму Потоцьких, що отримали їх після конфіскації засудженого за державну зраду Михайла Станіславського в 1657 році. Хоча храм місцевої німецької громади в Дунайгороді з отриманим в 1592 році Магдебурзьким правом, напевно, існував здавна.

Проте появу місцевої храмово-історичної пам’ятки, кляштору капуцинів, пов’язують з ім’ям біскупа Кам’янецького Адама Станіслава Красинського (1714 — 1800), який придбав місто в 1751 році разом із братом Михайлом Ієронімом (1712 – 1784), підкоморієм рожанським. Саме він десть років потому запросив представників цього чернечого ордену на свої землі.

Келійний корпус кляштору капуцинів в Дунаївцях Келійний корпус кляштору в Дунаївцях

Роботи зі зведення в камені храму і кляштору для братії почалися з прибуттям першого капуцина в Дунаївці в 1765-ому і тривали, з огляду на великий за місцевими мірками розмах будівництва, аж чверть століття. Закінчувати їх довелося вже наступному поколінню Красинських, племіннику першого і сину другого своїх власників цього роду Яну (1756 — 1790) разом із дружиною Антоніною ( – 1833) — храм було освячено на честь Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії та Святого Станіслава (небесного покровителя засновника).

А вже в 1832 році в рамках наступу православ’я під прикриттям московської окупаційної влади, що захопила частину України після Третього поділу Річи Посполитої 1792 року, кляштор було зачинено, все його майно відписано на користь казни, а через рік його будівлі було передано місцевій православній громаді Вознесіння Господня.

Цікаво що для створення православної парафії фактично призвело об’єднання чотирьох дунаєвецьких раніше існуючих кожна з власним храмом — Христо-Різдвянський трикупольний дерев’яний до 1795-ого уніатський, Богословський дерев’яний уніатський закритий в 1786 році, Різдвяно-Богородичний околичний православний та безпосередньо Вознесенський, що за невідомих причин припинив своє існування в 1782-ому.

Храм Різдва Христового (Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії) в Дунаївцях Храм Різдва Христового в Дунаївцях

Фактично до другої половини XIX століття церква Вознесіння існувала в тому вигляді, в якому її полишим кляштор капуцинів, що було викликано малочисельністю громади та прихильністю володарів Дунаївців католицькій вірі. Лише пізніше над центральною частиною церкви був надбудований невеличкий дерев’яний купол на глухому барабані.

В стінах же колишнього кляштору в 1848-ому розташувалося духовне училище, котре існувала в місті сім років до об’єднання з Привортським. Надалі частину його приміщень використовували для місцевої церковно-парафіяльної школи та школи грамотності для дівчаток (з 1897-ого), а інші — здавали в найом для отримання додаткового прибутку. Окремий будинок на території храмового комплексу прилаштували під плебанію.

Крім того в 1889 році був проведений ремонт комплексу з частковою реконструкцією церкви Вознесіння Господня, в ході якої над фасадною частиною будівлі з’явилася мурована дзвіниця.

Келійний корпус кляштору капуцинів в Дунаївцях Келійний корпус кляштору в Дунаївцях

Після збройного захоплення українських територій червоними атеїстами, спровокованого більшовицьким переворотом 1917-ого, почалися утиски віри у всіх її іпостасях. Православний світоч віри в Дунаївцях тримався лічені роки, а потім настане час забуття.

І хоча капуцинський комплекс вцілів під час двох світових воєн ХХ століття, червоні ради в кращих своїх традиціях надруги відвели його храму не дуже завидну роль — кінотеатр, спортивний зал і нарешті склад, кляшторні ж приміщення були віддані під потреби освітніх установ.

Лише після відновлення української незалежності в 1991 році церкву повернули православній громаді міста, яка наново освятила її на честь Різдва Христова, хоча кляштор капуцинів до останнього лишився у підпорядкуванні міністерства освіти.

Архітектура

Каплиця-джерело дунаєвецького храму Різдва Христового Каплиця-джерело храму Різдва Христового

Кляшторний комплекс капуцинів, що розташований на невеличкому пагорбі вздовж головного міського автошляху доволі компактен — храм, плебанія та прибудований до нього двоповерховий келійний корпус з великим подвір’ям, на якому розташована невеличка каплиця із святим джерелом.

Після перебудов радянських десятиліть від первинного вигляду костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії мало що лишилося — тринавову цегляну тинькована базилику зовні прикрашають розірваний фронтон в обрамлені фільонок на кронштейнах з пологою аркою люнету, стилізовані під ступінчасті контрфорси лопатки, аркові вікна із шропсами та портал центрального входу із відкресленою табличкою, яку нині прикрашає зображення православного хреста.

Колишній клаштор – г-подібна цегляна потинькована будівля, що примикає до церкви з північного сходу, образуючи внутрішній дворик разом із колишньою плебанією, з плином часу зовсім був позбавлений буд-якого декору.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Хмельницька обл., м. Дунаївці, вул. Красінських, 24.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Н03 (Житомир – Хмельницький – Чернівці ) до Дунаївців, а потім в місті повернути на вулицю Красінських, по якій в одному кварталі від адміністративного центру розташована церкву Різдва Христова.

Міським транспортом до зупинки Дунаївців, а потім в центр (орієнтир Палацу культури), в сусідньому кварталі з яким знаходиться колишній кляштор капуцинів.

Вікторія Шовчко

Обговорити статтю в спільноті