Історія
Документальна передісторія православної парафії Волочиська починається з будівництва на кошти вірян в 1743-ому дерев’яного храму на честь Успіння Пресвятої Богородиці, хоча тоді він ще був уніатським (до тієї пори про неї згадок не зберіглося). Звичайно після окупації Московією українських земель внаслідок розпаду Річи Посполитої, в 1795-ому її , разом із парафіянами примусово пересвятили в православ’я, яке окупанти у всі часи використовували як зброю.
А в листопаді 1853-ого за наказом московської влади спадкова землевласницявласниця Іозефа Шембек почала будівництво нового мурованого храму з огляду на незадовільний стан існуючого дерев’яного. Роботи виконувалися за її власний кошт, але з огляду на поганий фінансовий стан справ графиня в 1860-ому продала маєток Янушу Ледоховському (1791 – 1864), внаслідок чого будівництво, яке вже продивилося до карнизів, повністю зупинилося.
Майстри повернулися на об’єкт лише дванадцять років потому, 13 травня 1872 року – коли графиню Анелію Ледоховську окупаційна московська влада принудила-таки виконати наказ свого імператора від 1860-ого про будівництво православних храмів на українській землі за кошти її власників. А 28 вересня три роки потому нова церква була освячена на честь Покрова Пресвятої Богородиці.
Наступного 1876 року в місті та на його околицях (Фрідріхівка та Маслова) 1 вересня були відкриті церковно-парафіяльні школи грамотності, які через півтора десятиліття перейшли у повне підпорядкування духовного відомства з перетворенням волочиської на жіночу.
З огляду на наявність нового храму та поступове природне руйнування старого Успенського, останній наказом консисторії за №3133 був запечатаний та знесений 8 квітня 1886 року, а перший в тому ж році отримав нові дерев’яні хори та багате церковне начиння скасованого. Священник же єдиної православної святині жив при побудованій і утримуваній коштом спадку католицького ксьондза Іоанна Ігнатевського богодільні, перепорядкованій православному відомству.
Доволі великі володіння Покровської парафії (38 десятин 1452 саженей) та майно його попередника дозволили в 1892-ому під хорами спорудити скляну стіну с трьома дверима, а середній частині храму, з південного боку – клірос для поліпшення акустики. В той же час в містечку вже була відкрита невеличка привокзальна дерев’яна на кам’яному фундаменті церква Олександра Невського збудована на кошти місцевих жандармів, залізничників, митників та проїжджачих повз за ініціативи підполковника окремого Корпусу жандармів Михайла Петровича Фон-Огліо, яку було приписано до Покровського храму.
Спокійне існування для міста, його мешканців та їхньої святині закінчилося з черговою московською окупацією під червоними прапорами в 1922-ому, коли радянські атеїсти почали наступ на церковні установи всіх релігій та конфесій. В рамках цієї боротьби службу заборонили в 1930-х, а приміщення пристосували під крамницю.
Але це був тільки початок – в 1937-ому радянська влада вирішила зовсім стерти Покровський з лиця землі, пустивши на будівельний матеріал для клубу в Масловій, що до речі послужило стимулом для залучення мешканців останньої до розборки святині. Багате церковне начиння ж місцеві люди сховали по домівках. Але не судилося – початок розв’язаної Московією та Німеччиною Другої світової війни в 1939-ому зупинив всі роботи, а після фашистської окупації каміння з храму було використано для мощення дороги до тієї самої Маслової.
Хоча в то же час була відновлена православна служба спочатку в будівлі церковно-парафіяльної школи, а згодом в місцевому костелі Святої Троїці, але з поверненням атеїстичних радянських гонінь в 1950-ому православна релігія міста знов потрапила під заборону окупаційної московської влади.
Зоря української незалежності подарувала зареєстрованій в жовтні 1990 року Покровській громаді Волочиська, яку згодився очолити отець Миколай (Патич), надію на відновлення храму. Саме його піклуваннями а 9 червня 1991 року на місці шкільної ділянки (поруч із місцем розташування колишнього храму) патріархом Української православної автокефальної церкви Мстиславом (Скрипником) (1898 – 1993) був освячений наріжний камінь майбутнього будівництва, а поки служба йшла в будівлі старої церковно-парафіяльної школи.
Молода енергія отця Миколая та допомога вірян зробили неможливе – 14 жовтня 1996 року церква Покрова Пресвятої Богородиці була освячена, перетворившись на духовне серце підволочиської та волочиської громад.
Архітектура
Хрестоподібна в плані цегляна тинькована споруда Покровської церкви із скругленими вісями трансепту і витягнутої апсиди та чотирма різницями поряд із окремо розташованою дзвіницею, що своїми абрисами нагадують колишній храмовий комплекс, розташовані вздовж головної міської вулиці.
Окрасою церковної споруди в класичному стилі з вузькими шропсованими арковими вікнами, лопатками, розбивкою на аркові дзеркала, профільованими карнизами, широким бездекоровим фризом, характерними маківки на високих глухих барабанах, центральна з яких вінчає великий восьмигранний світловий барабан в два витягнутих аркових віконця на кожній грані над середохрестям.
Триярусну дзвіницю (восьмерик на чверику) відрізняють кутові лопатки, не характерне для кам’яних рівневе піддашшя, аркові вікна в простих лиштвах та велика маківка на шатровому даху з характерною для комплексу маленькою главкою на високому глухому барабанчику.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Незалежності, 213.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е50 (М12) (Ужгород – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кіровоград – Дніпропетровськ – Донецьк) до Волочиська. В місті вулицями Копачівська – Незалежності, яка прямує до православного храму.
Громадським транспортом з Хмельницького / Вінниці до автовокзалу Волочиська, а потім міським, що прямує в Старе місто або Підволочиськ. Церква Покрова Богородиці розташована вздовж головної вулиці.