Історія
Перші паростки просвітницької діяльності в Барі народилися ще в ті далекі часи, коли в 1635 році при місцевому єзуїтському кляшторі був організований колегіум. Навчальний заклад пережив буремні часи визвольної війни українського народу 1648 – 1657 років, але Поділля на стільки постраждало, що повальний занепад таки дістався нього в 1666-ому, коли навчальний заклад було зачинено.
Два з половиною непростих століття з відродженням та занепадом колегіуму в 1773-ому разом з ліквідацією опікунського ордена, створення василіянської школи в 1881-ому як необхідна умова передачу монастирю комплексу скасованого попередника та відкриття на її базі чотирикласного повітового училища на сімсот учнів в 1803-ому, переведення з Привороття перших, а згодом всіх, класів Духовної семінарії в 1837 році і, нарешті, вивід останньої до Кам’янця. Станом на останню чверть XIX століття в місті діяла лише початкова двокласна школа (з 1874).
Катастрофічний стан освіти в місті привернув увагу барських можновладців лише на початку ХХ століття – саме тоді спільними зусиллями міста з особи міськголови Євгена Зав’ялова та Подільської губернії – його батька Олексія, який виконував обов’язки члена губернського правління, був закладений наріжний камінь фундаменту реального училища (в 1900 році).
Через сім років будівля, вартість якої склала величезну суму в півмільйони карбованців золотом, а німецьке обладнання коштувало міській казні ще сорок тисяч, прийняла в свої обійми перших учнів, дванадцять з яких урочисто отримали атестати про освіту п’ять років потому.
Розпочата імперськими амбіціями Московії Перша світова 1914 – 1918 років, розвал імперії Романових та озброєна радянська окупація 1919-ого виявилися безсилими перед обличчям науки та прогресу – освітній заклад, кілька разів змінивши своє амплуа (трудова школа, індустріальне училище, педагогічні курси) так і лишався діючим весь міжвоєнний період.
Під час німецької окупації розпочатої Москвою та Берліном Другої світової війни барське реальне училище в 1941 – 1944 роках використовувалося в якості складського для зберігання спорядження для будівництва Летичівського укрепрайону. А з поверненням радянського окупаційного режиму будівлю, у зв’язку із виконанням якийсь час військових функцій, пристосували для навчання снайперів та механіків-водіїв танку (з 1944-ого), потім ще кілька років тут квартирувала кулеметна рота.
Лише з початком 1950-х колишнє реальне училище повернулося на шлях творення – тут розмістилося спочатку фабрично-заводське, а потім агрономічне училище, дівоча дитячій будинок-школа для сиріт, яка п’ять років потому, переживши капітальний ремонт споруди в 1957-ому, була переформатована на школу-інтернат змішаного типу.
Із поверненням української незалежності навчальний заклад став на два роки гімназією, а після проведення освітньої реформи в 1995 году – змінив назву на загальноосвітню школу №4, в якості якої діє і донині.
Архітектура
Фарбований по нетинькованій цеглі двоповерховий на високому цоколі прямокутник з двома не симетрично розташованими довгими північно-західними крилами-прибудовами, ризалітами центрального фасаду та порталом входу дворового вздовж центральної міської вулиці колишнього реального училища Бару є яскравим представником українського модерну початку ХХ століття.
Але, як і притаманно стриманій адміністративно-соціальній будівлі, в її арсеналі не багато архітектурних акцентів виконаних методом об’ємної цегляної кладки: п’ятисмугові імпости, підвіконня на кронштейнах та без, віконні сандрики з домінантою замкового каменю, геометричний декор, профільований лобовий карниз з дентикульним пояском. Ризаліти (в тому числі центрального входу з геометрічним малюнком) підкреслюють кутові лопатки з декоративними машикулями та глухий парапет з напівкруглим завершенням тумб також прикрашених геометричним орнаментом.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Вінницька обл., м. Бар, вул. Героїв Майдану, 5.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Т0610 (Любар — Хмільник — Лука-Барська — Бар — Нова Ушиця) або Т0228 (Бар — Копайгород — Шаргород — Нові Хоменки), яка містом прямує в тому числі по вул. Героїв Майдану з школою №4.
Громадським транспортом до Бару, а далі з автостанції до центру два квартали пішки по вулицях Пам’яті – Соборна – Героїв Майдану до колишнього реального училища.