Костел святої Анни в Барі

Історія

Католицький храм святої Анни в Барі Костел святої Анни в Барі

Фактично документальна історія католицизму в Барі починається з 1550 року, коли згідно фундушу тодішньої власниці міста, дружини володаря Русі Сигізмунда І Старого Бони Сфорца д’Арагона (1497 – 1557), тут почали зводити фарний костел згідно опису 1583 року. Хоча імовірно і до того на березі Рову існувала якась святиня громади римського хреста при двох наявних в місті православних причтах, бо королева, яка активно займалася розбудовою міста викупленого в 1537-ому у Станіслава Одровонжа (1509 – 1545), згадала про храм тільки тринадцять років потому.

А станом на 1598 рік в місті вже з’являється католицький собор, освячений на честь святої Анни. Імовірно він був дерев’яним і, як стверджують історики, знаходився декілька південніше від місцерозташування нинішнього. Він став першою ластівкою Берестейської унії про колонізацію католиками українських теренів. В наступні два десятиліття в Барі оселяються домінікани з подачі Станіслава Гольского (1553 – 1612), який будує для них кляштор в 1607-ому, а за ними і єзуїти сім років потому за сприяння Станіслава Жолкевського (1547 – 1620).

Святий захисник на фронтоні барського костелу святої Анни Святий захисник на фронтоні костелу святої Анни

Бойові дії визвольної війни під приводом Богдана Хвельницького 1968 – 1657 років геть спустошили весь Подільський край, і Бар не був виключенням – друга половина XVII століття пройшла під знаком занепаду. Дерев’яний костел святої Анни, спалений на самому початку озброєного протистояння, в той час так і не відроджувався.

Відновлення католицькому храму прийшло з невсипущими клопотами отця Матея Круліковського в 1721-ому. Збудований він був вже з букової дошки на мурованих підвалинах, саме в такому вигляді святині пощастило пережити разом із містом штурм російськими військами в 1768-ому та три поділи Польщі, після другого з яких в 1793 році Поділля було анексовано Московською імперію Романових.

Однак дерево – крихкий і небезпечний матеріал для будівлі – в 1806-ому чергова споруда тоді вже Миколаївського костелу розтанула в мареві загальноміської пожежі, щоб відродитися п’ять років потому вже в кам’яних обладунках, як головний храм домініканського кляштору, з легкої руки преора Емерика Шатбея. Консекрував його єпископ Кам’янецький Францішек Мацькевич.

Центральний фасад барського костелу святої Анни Центральний фасад барського костелу

А чотири роки потому після придушення антимосковського повстання майже всі католицькі ордени були вигнані окупаційною владою з українських теренах для встановлення диктатури православ’я, як державної релігії. Домініканці Бару не стали виключенням з правил з тією лише відмінністю, що їхній костел лишився католицьким, ставши парафіяльним міським, і навіть був в 1860-ому реставрований коштом князя Любомирського.

Домініканський ж кляштор в середині ХІХ століття використовували для богослужінь успенської православної громади, храм якої більше десятиліття знаходився на реставрації з-за продільних тріщин куполі. Потім, коли потреба у ньому відпала, – був розібраний на матеріал для будівництва Преображенської православної церкви в Барських Чемерисах.

Актуальна для невеличкої чернечої братії невеличка Миколаївська святиня на початок ХХ століття категорично не влаштовувала велику католицьку громаду Бару, яка давно вже перебільшила сім тисяч осіб. Тому 25 липня 1902 року на гроші Пелагеї Мілевської почалась його розбудова із значним збільшенням обсягу та зміною стилю на неоготику, який через шість років завдяки отцю Олександру Щавінському був закінчений. Від колишнього храму лишився лише вівтарна частина.

Східний фасад католицького храму в Барі Східний фасад католицького храму

А потім імперія двоголового орла почала черговий виток протистояння із Заходом у Першій світовій війні 1914 – 1918 років, на руїнах якої українські землі окупував московський люмпен під червоними прапорами. Дуже швидко нова, вже радянська, влада усвідомила свої програшні позиції у боротьбі з вірою за души свої підданих – так почалися релігійні гоніння. Костел святої Анни за наказом рад стояв зачиненим з 1933 по 1942 рік.

Німецька окупація 1941 – 1944 під час розв’язаної Москвою та Берліном Другої світової війни повернула святим стінам іскру Божу, яка палала так сильно, що навіть після свого другого пришестя червоні атеїсти не насмілилися її згасити – костел залишався діючим весь лишок радянського періоду.

Горельєф святої Анни барського храму Горельєф святої Анни

З відновленням української незалежності в 1991-ому католицька громада святої Анни Кам’янець-Подільської дієцезії була одразу ж офіційно зареєстрована, вже не побоюючись тиску з боку держави. Почалася кропітка праця з повного відновлення головної міської святині поруч із руїнами старого замку, яка щасливо завершилася реконсекрацією 26 липня 2006 року Апостольським нунцієм в Україні архієпископом Іваном Юрковичем.

Архітектура

В складнопрофільних рисах барського костелу святої Анни після перебудови століття тому фактично можна вгадати дві окремих споруди різних за часом, які гармонійно ув’язані між собою завдяки неоготичному декору: більш стара частина колишнього Миколаївського храму із збереженою вівтарною частиною, апсидою та трансептом на півночі плавно перетікає в більш об’ємний базилікальний південний периметр початку ХХ століття з грандіозним порталом центрального фасаду, який вінчають дві вежі під високими шпилями куполів та невеличкими прибудовами в північній частині, які виконують роль другого трансепту.

Вежі барського храму Вежі барського костелу

Величний в своїй вишуканості храм декорований високими стрілчастими віконними арками у обрамленні архівольтів з акцентом замкового каменю, аркатурою фризу простір між арками якої заповнюють хрестові барельєфи, фронтони осей трансептів відтінені гранованими під шатровими та квадратними під ромбоподібними дахом з маківкою пінкалями, тумби яких прикрашені нішами (трилопатеві, стрілчасті) та профільованими карнизами.

Головний архітектурний акцент сконцентрований на головному фасаді з його кутовими вежами-надбудовами під шатровими покриттям з щипцями та масивним трикутним фронтоном, якому вторить форма завершення готичного порталу центрального входу в обрамленні багатоярусного архівольту, над яким в трилиснику сховано горельєф святої Анни. В цілому його малюнок повторює загальний, тільки в більш концентрованому виді, плюс додані дворівневі грановані напівколони коринфського ордеру, статуя святого захисника, хрестоцвітні та трилисникові ніші, профільований лобовий карниз.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Вінницька обл., м. Бар, вул. Святого Миколая, 12.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Т0610 (Любар — Хмільник — Лука-Барська — Бар — Нова Ушиця) або Т0228 (Бар — Копайгород — Шаргород — Нові Хоменки). В місті вздовж головної, потім Соборної прямувати до вулиці Святого Миколая до католицького храму.

Громадським транспортом до Бару, а далі від автовокзалу вулицею Святого Миколая до костелу святої Анни в кварталі поруч.

Вікторія Шовчко

Обговорити статтю в спільноті