Історія
Розпад на національні складові вчорашнього крупного геополітичного гравця на східноєвропейській арені, яким була довгі століття Річ Посполита, відродив територіальні мріяння деяких її колишніх сусідів, а ось ключова роль десятиліттями так і лишилася не зайнятою у зв’язку із слабкістю окремих претендентів. Деякі кроки в цьому напрямку не приносили бажаного результату рівно до моменту, коли на мапі світу в 1862-ому з’явилося нове політичне утворення – Австро-Угорська імперія.
Амбітний проект на ділі втілився в активне вплітання новопридбаних українських земель за допомогою розгалуженої транспортної інфраструктури та внутрішньої міграції в тіло нової імперії. Саме тоді-то і народився амбітний план возз’єднання Прикарпаття з Європою залізничним шляхом – так влітку 1894-ого з’явилася залізнична гілка Станіслав – Яремче – Рахів, яка приєднала Ворохту до «великої землі».
Однак для перетворення селища на туристичну Мекку окрім єдиного залізничного зовнішнього сполучення треба була ще зручна внутрішня інфраструктура, тому той амбітний проект включав також будівництво чотирьох залізничних віадуків через Прут, що було зумовлено особливостями місцевого рельєфу.
Монументальну споруду із залізничним полотном на горі на північній околиці Ворохти (зараз біля бази «Авангард») зводили полонені італійці. Причому встигли закінчити вже в 1895 році, щоб залізнична колія на північ вчасно стала до ладу, забезпечивши розквіт та стрімкий розвиток Прикарпаття, які, здавалось, мали тривати вічно… але, як завжди, втрутився бешкетник-Час.
Сараївське вбивство спадкоємця Австро-Угорського престолу, Франца Фердинанда, 28 червня 1914 року, яке стало приводом для початку Першої світової війни, занурили Буковину в стан глибокого занепаду на довгі роки. В польський період інтербеллуму стан речей декілька поліпшився завдяки розвиненій інфраструктурі, і залізничним мостам зокрема, з’явилося декілька пансіонатів для заможних туристів, але до воєнного стану так і не встигло повернутися – на заваді став новий виток військової ескалації.
Москва і Берлін в 1939-ому знов почали ділити Європу навпіл, в наслідок чого весь світ занурився в хаос війни з багатомільйонними жертвами, знищенням цілих міст та зруйнованою інфраструктурою. Правда віадуку на північній околиці Ворохти пощастило – він не тільки встояв між жорнами двох протиборчих армій, а й навіть після закінчення війни в 1945-ому не потребував ремонту.
Правда за підсумками Ялтинської конференції опинився, як і вся інша територія України, під радянською окупацією, протягом якої Москва всіма засобами намагалася стерти українську самоідентичність та асимілювати войовничу націю (але їхня ж пропаганда унеможливила це через міфи про злих «бандерівців»). Були відкрити гірсько-лижна школа, бази відпочинку… цей залізничний міст над Прутом фактично так капітально і не реконструювався, зберігаючи свій австрійський шарм.
Північний ворохтянський віадук, як пам’ять про давню звернену на прах імперію, щасливо стрів відновлення української незалежності в 1991-ому і сумлінно продовжує виконувати свої транспортні функції, до того ж мимоволі перетворившись на популярний туристичний об’єкт, подивитися на який в парі з його рідним братом з’їжджаються туристи з усіх куточків країни та за кордону.
Архітектура
Велична споруда з тесаного каміння та залізо-бетонних конструкцій довжиною 130м представляє собою семипролітний арковий міст з найбільшою аркою перекинутою через річку Прут (завширшки – 23м). Окрім залізничної колії нагорі два його прольоти використані для роз’їзду автошляху Татаров – Оринин.
Найцікавішою частиною конструкції є арка через Прут конструкційно посилена додатковими шістьма малими арками (по три з кожного боку) для розподілу ваги та пілонними лопатками. Всі арки обрамлені по контуру архівольтами з тих ж тесаних кам’яних блоків (рядність варіюється від одного на малих другорядних до трьох на річковій).
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, Івано-Франківська обл., смт Ворохта, вул. Данили Галицького (база відпочинку «Авангард»).
Як дістатися
По трасі Н09 (Мукачево – Івано-Франківськ – Львів) до центральної частини Татарова, а далі — Р24 (Татарів — Косів — Коломия – Кам’янець-Подільський), яка проходить під віадуком біля бази «Авангард».
Приміським або залізничним транспортом до станцій Ворохти, а далі — пішки 5 хвилин по трасі, яка проходить під північним залізничним мостом північніше залізничного вокзалу.