Історія
Меморіал "Борцям за волю України" в Надвірній
Важко сказати коли почалася передісторія появи цього величного монументу на головній транспортній артерії Надвірної… може в 1241 році, коли східняки вщент пограбували і розорили Київську Русь чи з підписання зрадником-Брюховецьким Московських статей, а може після перейменування царем Петром І+ Мокшанії (сучасне звучання Московія) вкраденим ім’ям Русі-України, щоб прикрити рабське минуле своєї країни, чи з розгромом Січи наказом цариці Катерини ІІ Кривавої. Століттями українці зі зброєю в руках відстоювати своє право на власну державу проти всі намагання окупантів остаточно знищити саму національну ідентичність давнього роду.
Сама ж історія починається наприкінці 1910-х, коли зраджена європейськими партнерами Україна вкотре втратила свою незалежність – її після розвалу Австро-Угорської та чергової Російської імперій розділили Польша і знов-таки Московія під червоними прапорами. Це стало підґрунтям для початку формування в період інтербеллуму (1918 – 1939) підпільних патріотичних об’єднань під різними назвами на окупованих українських теренах від краю до краю.
Нижня тераса меморіального комплексу
Потім Москва і Берлін розпочнуть найкривавішу в новітній історії Другу світову війну 1939 – 1945 років, коли на українській землі одні окупанти швидко зміняться на інших. Німецькі загарбники принесуть з собою в 1941-ому переслідування і посилення тиску, викликавши у відповідь згуртованість супротиву під знаменами Організації українських націоналістів та Української повстанської армії, які фактично на Прикарпатті взяли на себе всю повноту державних адміністративно-військових органів з територіальною ієрархією, хоч і в підпіллі (були створені станичні, кущові, підрайоні, районі, надрайоні осередки із забезпеченням харчових, зв’язкових, речові, вишкільних та бойових функцій для сотен, які згодом стали куренями).
Німці відносно терпіли господарювання українців на своїй землі до 1943-ого, коли справи на фронті у них почали погіршуватися і можна було вже не церемонитися з громадянським населенням в тилу з огляду на імовірну втрату цих територій. Номінальним приводом для тотальної каральної операції проти діячів ОУН-УПА та просто активного українства стало вбивство в Надвірній подвійного агента Бжегожа Анджейовича і його матері у власному домі біля костелу.
Тризуб верхньої тераси меморіалу в Надвірній
Почалася та велика каральна нацистська операція, головною силою якої були відбірні підрозділи Станіславського гестапо, 11 листопада 1943 року об 4 ранку, коли всі дороги з міста були перекриті і почалася жорстка зачистка будівель українців з сортуванням біля дівочої школи – кого на розстріл, кого на примусові роботи до Німеччини.
Загалом активна фаза пошуку та розстрілу «зрадників» тривала майже місяць. В лавах пійманих була і група ОУНівців (четверо з яких були надвірчанами), яких 28 листопада 1943 розстріляли у Ворохті, а тіла закопали в урочищі Лазорському на пів-шляху на Татарів.
На світанку повернення української незалежності, коли заборони радянської окупаційної влади вже перестали діяти та чергова московська імперія вже стала на шлях свого руйнування, 9 червня 1990 року небайдужі з місцевого осередку товариства «Меморіал» зі мовчазної згоди місцевої влади на пагорбі навпроти Благовіщенського собору почали зводити меморіал на честь усіх полеглих за незалежність України, який згодом перетворився на символічну могилу (куди привозили по жменьці землі з багатьох поховань українських вояків.
Пам'ятна табличка загиблим 28 листопада 1943 року воїнам ОУН
Комплекс урочисто був відкритий наступного дня після офіційного проголошення незалежності України, 25 серпня 1991 року. Але на цьому ініціативна група не зупинилася, їхньою ціллю став пошук та достойне поховання тих самих вояків з Організації українських націоналістів, розстріляних в 1943-ому, і їм це вдалося за допомогою ще живих свідків тих страшних подій.
Через півстоліття після смерті герої повернулися додому – 17 жовтня 1993 року їхні рештки перепоховали в південній частині меморіалу на Старому надвірнянському цвинтарі з відспівом та панахидою отцем-деканом місцевої церкви Григорієм Сімкайлом на честь мучеників за українську волю. З тієї пори на згадку про всіх, кому сучасники завдячують незалежною Україною, над могилами в будь-яку пору року, за будь-якої погоди розвиваються жовто-блакитний та червоно-чорний прапори.
А в 2015-ому міська рада оголосила конкурс на реконструкцію комплексу, в якому переміг проект Ольги Голуб. Через рік, світле свято Покрови Пресвятої Богородиці та День українського козацтва (4 жовтня) з нагоди 74-ої річниці створення УПА оновлений пам’ятник був урочисто освячений.
Архітектура
Братська могила загиблих вояків в Надвірній
Меморіал «Борцям за волю України» в Надвірній представляє собою дворівневу симетричну терасу з двома всходами виконану зараз з використовуванням декоративної цегли та плитки під дике каміння (раніше – брили дикого граніту), перший ярус якої складає глуха семисекційна напівкругла аркада в архівольтах із замковим каменем, мармуровими пам’ятними табличками та декором у вигляді пшеничних колосків (виконані з металу), а друга – ступінчасту тумбу з великим металевим тризубом та флагштоками по боках.
На пам’ятній табличці «Висока могила сирої землі, а в ній, Україно, сплять діти твої» над похованням вояків ОУН навічно закарбовані імена Степана Бучко з Залукви, Степана Дем’янчука, Миколи Костика, Івана Левицького, Василя Наливайко з Надвірної, Володимира Кіца та Славка з Калушу, Юрка Лучка з Росільної, Івана Німчука з Ямної, Євгена Плотнюка з Микуличина.
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, Івано-Франківська обл.,м. Надвірна, вул. Соборна.
Як дістатися
По трасі Н09 (Мукачеве — Івано-Франківськ — Львів). В Надвірній головною (вул. Соборна)до меморіального комплексу.
Міжміським автотранспортом до АС-2 Надвірної, а далі – два квартали на південь по Соборній до Могили бійців за волю України.