Історія
Пам'ятник загиблим за волю України в Яремче
Війна, що століттями точиться за само право існування України як самостійної, незалежної, європейської держави проти зазіхань країни-окупанта Московії, яка за наказом свого божевільного малоосвіченого царя-пиятики Петра І (1672 – 1725) привласнила стародавні ім’я, історію, культуру і мову української нації, забрала назавжди в своїх безжальних обіймах чимало синів та дочок з часів Київської Русі.
Черговий виток українсько-московського кривавого протистояння в ХХ столітті був спровокований останньою світовою війною, розв’язаною непомерними імперськими амбіціями гітлеровської Германії та сталінського союзу, останній з яких розпочав свою гру 1 вересня 1939 року окупацією Західної України.
І хоча на Організація українських націоналістів (ОУН) з’явилася на цих теренах за десятиліття до того для боротьби з польським урядом, який підступно встановив свій контроль на цих землях зрадою разом з європейськими союзниками Української народної республіки, з приходом рад вона одразу включився у боротьбу з «новим» старим ворогом. Адже московити під червоними прапорами в своїх споконвічних традиціях почали своє царювання із заборони на українську волю у всіх її сенсах, а проти патріотів розвернули повномасштабні бойові дії поза законом силами каральних НКВС.
Друга світова, що вирувала цією землею протягом п’яти років, змусила справжніх її стати під рушницю. Причому без будь-якої підтримки зовні Українська повстанська армія (УПА), що билася одразу на два фронти проти регулярних німецької та радянської армій, тримала в страху і тих, і інших, бо прості українці повністю підпільно відтворили всю державну інфраструктуру військового часу від командної ієрархії до шпиталів і повного матеріально-технічного забезпечення (боєприпаси, зброя, обмундирування, провіант, засоби зв’язку).
Скорботна мати-Україна пам'ятника героям
Самовідданість місцевих патріотів, злагодженість їхніх дій і масова підтримка населення робили їх пріоритетною ціллю як для німців, так і для московитів, бо вільна Україна була страшним сном для обох агресорів. Війна – кривава справа, багато хто з бійців ОУН-УПА загинули в боях з нацистами, а з червоними вона тривала ще десятиліття після офіційного підписання мирного договору, за умовами якого світ знову віддав Україну на відкуп Кремлю. Так 28 грудня 1952-ого в урочищі Скала (селище Дора) троє повстанців-ОУНівців, Василь Орфенюк (позивний «Чорноморець»), Микола Дудзяний (позивний «Гора») та Юрій Струк (позивний «Чорновус») закінчили своє життя кулею, аби не опинитися в руках радянських карателів живими.
Звичайно ж наступні чотири десятиліття московської диктатури не про яке офіційне вшанування пам’яті загиблих бійців за волю України, тисячі котрих полягли серед карпатських струнких смерек, і мови не йшлося. Лише з падінням чергового тоталітаризму та поновлення свобод Яремчанська влада замислилася про достойний монумент на могилі полеглих.
Правда до реалізації проекту скорботної композиції львівського скульптора Петра Штаєра пройде якийсь час, пам’ятник буде виконаний архітектором Ігором Петришиним лише в 1996 році. Його відкриття стало справжнім святом національної ідеї відродження духовності та єдності. З тієї пори скорботна стела на честь загиблих героїв в самому серці міста перетвориласяна місцевий духовний центр, де збирається громада на великі і маленькі торжества, в реєстрі яких перше місце займає Покрова пресвятої Богородиці (14 жовтня) – головне свято українських воїнів ще з часів Запорізької Січи.
Архітектура
Монумент героям та жертвам терору 1939 - 1954 років в Яремче
Висока гранітна стела на дворівневому стилобаті з вінчальним хрестом на тлі вічнозеленої ковдри карпатських смерек, що століттями гріються в променях теплого українського сонця, вдало просторово орієнтована – гора Маковиця слугує їй фоном, а сонце на заході підсвічує композицію, візуально перетворюючи її на одухотворений об’єкт.
Домінантою пам’ятника на головній міській площі є аморфна скорбна фігура, як уособлення матерії-України в жалобі за своїми загиблими дітьми, а контур сонця за її плечима символізую світанок відновленої незалежності, на жертовний вівтар якої століттями клали своє життя патріоти. Чорний мармур пам’ятної таблички- свічки лише підкреслює весь лаконізм і силу слів «Борцям за волю України. Жертвам комуністично-фашиського терору 1939 – 1954 років».
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, Івано-Франківська обл., м. Яремче, вул. Свободи.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Н09 (Мукачево – Івано-Франківськ – Львів) до Яремче, на центральній площі якого (біля музею) знаходиться монумент.
Громадським транспортом до Яремче, а потім два квартали (навпроти залізничного вокзалу, від автовокзалу – два квартали на південь) до Етнографічного музею, поруч з яким розташований пам’ятник загиблим за волю України.