Історія
Тривалий час вважалося, що Яблуниця з’явилася на мапах українського Прикарпаття лише в останній чверті XVIII століття (згідно першій письмової згадки 1761 року), і свій розвиток знайшло як підданий Габсбургської корони, що отримала ці землі після розпаду Річи Посколитой. Хоча насправді поселення тут з’явилося за багато століть до того.
Перша ж згадка про місцевий храм відноситься до 1615-ому, як року його побудови. Дерев’яний без жодного цвяху він кілька століть вірою і правдою служив місцевій громаді, аж допоки в 1779-ому не був відданий в якості посагу за Евдокію Вороненко до села Ворохт, де був освячений як церква Різдва пресвятої Богородиці.
Однак Яблуниця не довго залишалася без своєї головної святині, адже нова споруда вже була на стадії завершення на момент передачі посагового дару до сусіднього села, і вже через рік її двері гостинно розчинилися перед паствою. Храм розташований на нинішньому місці було освячено наступного, 1780 року.
Ось тільки його чекала доля попередника – взимку 1871-ого його продали і в розібраному стані саньми перевезли до сусіднього села Лазещина, що на Закарпатті в урочищі Плитоватий. Ця операція була проведена фундушем Юрко Леклюка, а спорудженням на новому місці керувало подружжя Михайла Пластуняка та Марії Телечук. Освячений храм був на честь святих Петра і Павла рік по тому.
Нова ж церква в Яблуниці забарилася, хоча саме рішенням про обновлення святині був зумовлений продаж старої будівлі. Її спорудження було закінчено лише в 1895-ому, при цьому розташована поруч дерев’яна плебанія для священика з’явилася значно швидше (за дев’ять років до того).
Існувати в первинному стані яблуницькій храмовій споруді знов-таки довелося не довго – Перша світова війна, що лютувала українською землею в 1914 – 1918 роках, сильно пошкодила святі стіни на честь пророка Іллі («була завалена»), тому одразу після припинення бойових дій, в 1919-ому, почався їхній капітальний ремонт.
Фактично церква продовжувала свою пастирську діяльність впродовж всього періоду інтербелуму під заступництвом Польської республіки. За цей час за тогочасною місцевою церковною модою її перекрили сяючою бляхою (1927), а внутрішній інтер’єр збагатився оновленим іконостасом (різьбяр – Василь Турчиняк з Луга, у розписі приймали участь Фердинант Оріховський та Карл Скочдополь).
Після сорока років радянського забуття, вже через кілька тижнів після відновлення української незалежності, 17 вересня 1991 року, парафія Успіння пресвятої Богородиці в Яблуниці відновила своє офіційне існування, опіку над старим храмом отримали греко-католицькі священники. З тієї пори почався довгий шлях реконструкції сокральної споруди крізь терни перших важких років становлення самостійності держави та конфесійного поділу місцевого населення.
Архітектура
Комплекс церкви пророка Іллі (зараз Успіння Богородиці) виконана в традиційному для Прикарпаття стилі включає в себе хрестоподібну в плані (з бабинцем та ризницями) тричастинну центральнокупокупольну храмову споруду, дворівневу дзвіницю, відкриту каплицю-ротонду. Він прикрашає собою невеличкий пагорб Яблуницького перевалу, оповитий вічною зеленню смерек з гарним оглядом на автошлях Івано-Франківськ – Рахів при злитті двох гірських річок.
Головною її окрасою є бляховане покриття даху, центрального куполу на високому восьмигранному світловому барабані та піддаший великого виносу. Крім того варто відзначити коробові віконні арки в лиштвах, кутові лопатки, маленькі маківки на осях та здвоєні-строєні вікна бабинця.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Івано-Франківська обл., м. Яремче, с. Яблуниця.
Як дістатися
По трасі Н09 (Мукачево – Івано-Франківськ – Львів), вздовж якої в північній частині села Яблуниця на пагорбі розташована стара церква Успіння пресвятої Богородиці.
Міжміським автотранспортом до північної частини Яблуниці, який проходить повз греко-католицьку святиню.