Історія
Багатовікові християнські традиції селища на Яблуницькому гірському перевалі, які ідуть своїм корінням в далекі часи Пізнього Середньовіччя, а можливо і княжої доби виплекали сильну місцеву громаду, яка пройшла разом крізь всі випробування останнього століття з його зміною підданств, утисками за національною ознакою, війнами та радянським скаженим атеїзмом.
Жорстокі примхи долі лише загартували сільську спільноту, тому на порозі падіння радянської окупаційної влади та повернення української волі задля запобігання розбрату на релігійній ниві через єдиний наявний храм, який наприкінці 1980-х перейшов під опіку греко-католицьких священників з-за приналежності більшої частини громади до цієї конфесії, на загальних зборах було вирішено спорудити нову святиню для православних.
В практичну плоскість реалізація рішення перейшла на другий день нового 1991 року, якому судилося назавжди змінити долю України. Офіційною ж датою початку будівництва вважається світле свято Різдва Христова, коли був закладений наріжний камінь та встановлений уклінний хрест на місті проведення робіт для духовної допомоги робітникам в цій святій справі. Будівництво дерев’яної святині в низинці на межі з зеленою ковдрою смерек офіційно тривало два роки, освячення нової церкви на честь святого Василя Великого сталося 27 грудня наступного 1992 року, хоча роботи продовжувалися і надалі.
Протягом наступних двох років поруч для місцевих священників зводилася триповерхова зрубна на цегляному цоколі плебанія, закінчувалася триярусна приземкувата дзвіниця, виготовлявся різьблений мальований іконостас (встановлений в 1995-ому, ікони написані Кузюком Михайлом), проводилося внутрішнє дооздоблення храму.
Скрутні часи перших років становлення української незалежності не дозволили втілити одразу весь комплекс запланованих робіт – банально не вистачало коштів, тому вони перманентно тривали ще до початку нового тисячоліття, то відновлюючись, то згортаючись. За цей час церква святого Василя Великого нарешті набула довершеного вигляду зсередини (розпис закінчено в 2000 році художниками з села Чорний Потік Микола Палійчук, Василь Василишин, Михайло Ткачук, Михайло Менюк).
Протягом наступних двох десятиліть встановлений новий престол, відбулося облагороджування прилеглої території (замощені бруківкою доріжки, проведене озеленення), встановлений новий кам’яний уклінний хрест, перекриті новою сяючою золотом бляхою куполи та підашшя споруд комплексу… Вінцем довгого шляху до піку розквіту став візит в його стіни єпископа Коломийського і Косівського Юліана, який нагородив громаду за плідну працю в ім’я Боже Архієрейською Грамотою 2 серпня 2015 року.
Архітектура
Зведений в традиційному буковинському стилі дерев’яний храмовий комплекс святого Василя Великого майстерно вписаний в чарівний зелений ландшафт гірської хвої, який ідилічною картиною відкривається з траси, яка прорізує село вздовж. Він складається безпосередньо з храму, триярусної дзвіниці, триповерхової плебанії, уклінного хреста перед центральним входом та колодязя із свяченою водою.
Церква представляє собою хрестоподібний п’ятиглавий зрубний храм з ризницями та піддашами великого виносу, головною окрасою якого слугує бляховане покриття даху та маківок (центральна на восьмигранному світловому барабані, осей – глухому). Окрім того загальну картину доповнюють прямокутні вікна споруди вдягнені в білі лиштви на імпостах, маленькі главки з хрестами та кутові лопатки другого поверху.
Триярусну дерев’яну дзвіницю (восьмерик на четверику) відрізняють мурований тинькований з кутовими лопатками перший ярус, криті такою ж як на святині бляхою піддашя великого виносу та маківка, а головною родзинкою виступають круглі вікна верхнього найменшого восьмерика.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Івано-Франківська обл., м. Яремче, с. Яблуниця.
Як дістатися
По трасі Н09 (Мукачево – Івано-Франківськ – Львів), вздовж якої в центральній частині Яблуниці розташована церква святого Василя Великого.
Міжміським автотранспортом до центральної частини села, де на березі притока Яблуниці в долині красується православний храм.