Історія
Її народження загублене в темряві століть, і деякими фахівцями датується мало не раніше заснування самого міста, коли за їх припущеннями на початку II тисячоліття на відокремленому добре захищеному матінкою-природою плато з’явився скит вірменських подвижників. За іншими припущеннями церква, що нині носить ім’я святого Миколая, в Кам’янець-Подільському була побудована Синаном, сином Котлубея, і освячена в присутності отця Іоанна, архієпископа всієї Русі і землі Волоської, за григоріанським обрядом в рік 1398 від Різдва Христового.
А трохи менш століття тому (1495 рік) її відтворили вже в камені, поклавши місію головного сховища вірменських цінностей міста – в особливому приділі храму зберігалися інсигнії громади: печатка, хоругви, королівські привілеї, яку вона з честю несла аж до облоги турецьких військ 1672 року, залишаючись головним оплотом супротивників Унії – черниць-дівоток. Тоді ж, у XVII столітті, вперше цей храм офіційно фігурує в документах під ім’ям Благовіщенського.
У тяжкі для Подолії двадцять сім років (остання чверть XVII століття) османського панування сильно постраждалий ще в ході першого бомбардування вірменський будинок Божий і зовсім занепав в наслідок виходу вірмен з Кам’янця.
Відродження його почалося відразу після повернення міста в петлі Смотрича польській короні за умовами Карловицького миру від 26 січня 1699 на власні кошти вірменина Богдана Літиновіча. Тоді-то і повернувся в ці стіни, освячені на честь св. Миколи з новою дзвіницею, святий дух разом з вірмено-католиками і чудотворною іконою Божої Матері.
Споруджений в 1765 році новий більший за площею дерев’яний головний храм вірменської діаспори відняв у існуючої церкви ім’я (її знов переосвятили на честь Благовіщення Діви марії) і статус, що знизився до рівня каплиці з вилученням священної реліквії – ікони Богоматері, привезеної з Севастополя ще наприкінці XIV століття.
Нещадний час скоро повернув все на свої місця – вже в 1804 році ветху дерев’яну храмову будівлю було розібрано, а древньому кам’яному оплоту віри повернули його ім’я в 1811 році, хоча тепер його стіни і служили притулком невеликої групи греків-уніатів Кам’янець-Подільського, яка через три десятиліття вступила до лав православ’я (1840).
Починаючи з XIX століття в долі церкви святого Миколая починається період невсипущої турботи про збереження унікального історичного вигляду з пристосуванням його до сучасних потреб. Ремонтні роботи йдуть одна за однією з оглядом на поважний вік будівлі (1839, 1890, 1894…), в той же час спадщину (древні рукописи, ікони, церковне начиння, книги) практично зниклої вірменської діаспори міста на високому плато над Смотричем було передано в північну столицю Російської імперії.
Не дивлячись на зміну політичного ладу і дві світові війни православний оплот віри в стінах стародавнього вірменського храму Кам’янця існував аж 1965 року, коли на другій хвилі антирелігійної політики правлячого режиму храм був закритий і чверть століття використовувався під складські потреби.
Лише в 1990 році комплекс був повернений Українській православній церкві Київського патріархату, коли для церкви розпочався новий етап розквіту: повернута на своє законне місце з Покровської церкви ікона святителя Миколая (1991), реставраційні роботи (1997), розпис внутрішніх інтер’єрів (2000-ті).
Архітектура
Древній вірменський однонавовий, одноаспідний храм у візантійському стилі Кам’янець-Подільського виконаний з каменя за всіма правилами середньовічної фортифікації – товсті стіни (до півтора метрів), глухий обсяг стін з невеликим вікнами-амбразурами з арочними перемичками і внутрішніми білокам’яними чвертями, низький коробовий звід (у аспиди – конха) з чотирма розпалубками, внутристінні сходи на хори, невеликі дверні отвори з напівциркульними перемичками.
Єдиними прикрасами простого обсягу позднероманскї архітектури церкви святого Миколая поруч з Вірменськими складами є складний контур різьби по каменю ніші західного фасаду та аркового порталу – південного, що характерні для вірменського зодчества.
Підходи до комплексу з боку пров. Миколаївського надійно охороняє висока триярусна дзвіниця під пірамідальним дахом з парними напівколонами доричного ордера на кутах і різьбленою зубчастою прикрасою архівольта другого ярусу, а його периметр огороджує висока кам’яна стіна з раніше розташованої тут критою галереєю, яку зараз замінили храмові будови.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Хмельницька обл., м. Кам’янець -Подільський, пров. Миколаївський, 2.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Н03 (Житомир – Хмельницький – Чернівці). У Кам’янець-Подільському по пр. Грушевського / Хмельницькому шосе прямувати до вул. Князів Коріатовичів, яка через Новопланівський міст переходить у вул. Троїцьку, а потім у вул. Старобульварною, що виходить на пл. Вірменський ринок. Далі через площу по вул. П’ятницькій, яка повертає на вул. Вірменську, звідки бере свій початок пров. Миколаївський.
Громадським транспортом до вокзалів Кам’янець-Подільського. Далі маршрутними таксі до кінцевої зупинки «Вірменський ринок», звідки пішою ходою 10-15 хвилин по вул. П’ятницькій (повернути праворуч) до вул. Вірменської, а потім Миколаєвському провулку (перший поворот ліворуч) до дзвіниці церкви святого Миколая.