Історія
Отримавши після входження до складу Росії статус губернського міста в 1795 році, Кам’янець-Подільський у лічені роки значно збільшується за чисельністю населення при цьому його територіальна площа, обмежена плато в оточенні крутих скель, залишається в колишніх межах. До того ж в перенаселеному місті діяли суворі обмеження для приватної забудови, яка не могла перевищувати два поверхи у висоту, що створювало додаткові труднощі в комфортному існуванні його громадян.
Подільські землі, з такими труднощами отримані після довгих десятиліть політичних і військових баталій, стали в XIX столітті предметом невсипущої турботи з боку правлячої династії Російської імперії, кожен з царюючих представників якої (починаючи з Олександра I) вважав за борг відвідати, нехай і з коротким візитом, його серце в петлі річки Смотріч, і, звичайно, проблеми городян не залишилися без уваги високопоставлених візитерів.
Досягнувши критичних значень, щільність населення Кам’янця у 1840-их років зажадала від міської влади негайних дій – так народився на світ проект розширення міста на схід за допомогою спорудження мосту, тим більше маючи на увазі втрату, зі значним розширенням західних кордонів імперії, оборонного значення фортеці.
Розробка сполучної ланки між Старим містом і новою його частиною, що отримала назву Новопланівського мосту, була доручена академіку архітектури Олександру Івановичу Песке (1810 – 1888), який в 1864-ому був призначений на пост головного подільського містобудівника, а втілення його в життя здійснювалося під пильним контролем військового інженера Костецького.
Через десятиліття після початку будівництва найважливіший для міста об’єкт був завершений, а його урочисте відкриття відбулося на самому початку 1875 року, надавши поштовх не тільки до подальшого розвитку Кам’янець-Подільського, а й значно спростивши життя мешканців його старої частини (за браком джерел прісної води на плато їм доводилося здійснювати тривалі окружні маршрути через Замковий міст до найближчих Гунська криниць, в той час як тепер було достатньо лише перейти Новопланівський міст).
Понад шість десятиліть єднальна нитка між двома частинами міста з честю виконувала покладену на неї місію, поки в роки Другої світової під час відступу 18 радянської армії Південного фронту цей стратегічно важливий об’єкт, що послабляв обороноздатність Кам’янця, 9 липня 1941 не було підірвано.
Але вже незабаром після закінчення бойових дій почалися відновлювальні роботи з повернення однієї з основних міських магістралей до життя. Роботи були завершені у мирному 1951-му.
Переживши на своєму віку численні відновлювальні роботи сьогодні Новопланівський міст, як і півтора століття тому, з честю виконує покладені на нього функції, будучи основною транспортною сполучною ланкою між старим і новим містом, тим більше, що Замковий міст був закритий для проїзду.
Архітектура
Семипролітний віадук через каньйон річки Смотріч протяжністю сто тридцять шість метрів на шести опорних витягнутих прямокутниках цегляних колон (биках) і двох підвалинах на берегах являє собою виконану з цегли, бетону і металу складну інженерну конструкцію.
Трідцатівосьміметрова висота над рівнем землі Новопланівського з легкість витримує навантаження жвавої автомобільної магістралі з пішохідними доріжками по боках. Його консольний обсяг з транспортним полотном на вершині з’єднує центральну вулицю Князів Коріатовичів нового міста, прикрашену чоловічими постатями воїнів на високих постаментах, з північно-східною частиною плато по вул. Троїцькій з жіночіми фігурами трудівниць біля витоків, яка виходить до самого серця старого Кам’янця-Подільського.
Додаткова інформація
Місце знаходження: Україна, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Троїцька / вул. Князів Коріатовичів.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Н03 (Житомир – Хмельницький – Чернівці), яка в місті проходить по пр. Грушевського / Хмельницькому шосе до вулиці Князів Коріатовичів, на початку якої знаходиться Новопланівський міст.
Громадським транспортом до вокзалів Кам’янець-Подільського, а потім пішки 20-25 хвилин вздовж вул. Червоноармійській – пр. Грушевського – вул. Княчзей Коріатовичів у напрямку Старого міста (південний захід).