Фортеця на кримському гірському плато, яка встигла побувати і в християнських руках, і в мусульманських, і в іудейських, хоча її вірнопідданість не завжди співпадала з релігією, але майже завжди її зміна означала – нове ім‘я.
Перше достовірне ім‘я, застосоване до фортеці – Кирик-Ер або Кирик-Ор, що трактується істориками неоднозначно: так по одній версії слід трактувати, Кирк – як назва народу, а Ор – вал з укріпленнями або Ер – місце проживання; за іншою – Кирк -Ор (Ер) означає Сорок укріплень. Причому найбільш популярна друга версія.
Непереможність фортечних стін не завжди залежить від їх міцності і товщини. Є ще щось незрозуміле, що робить одну фортецю практично неприступною, а інша, не дивлячись на уявну міць, падає під ударом ворога. Народ здавна намагався розгадати цю одвічну таємницю.
Так Кам’янець-Подільська фортеця дійшла до наших днів практично в первозданному вигляді. Народні перекази приписують це зовсім не її зодчим. Як кажуть, існувала за часів будівництва замку прикмета, згідно якою якщо фортечні стіни охоронятиме безневинна душа і просити у Бога за їх мешканців, то укріплення встоїть навіть проти самого сильного натиску ворога.
Не зовсім звичайно виглядає арабська в‘язь на фасаді палацу однієї з перших осіб держави Російської. Адже сама в‘язь для слов‘янської людини асоціюється з містикою і загадкою, та ще й відсутність натяку на східний стиль у зовнішньому оформленні Воронцовського палацу Одеси і зовсім робить знаходження цієї плити незрозумілим.
Але всьому є можлива розгадка. Вічний опонент Російської імперії османський султан Махмуд II з гіркоти чи, чи з гордості на стінах славетного болгарського міста Варна розпорядився встановити двомовні (перський / османський) пам‘ятні плити зі своїм висловом.
Ясними ночами в небі над Кам‘янцем, як говорять легенди, крізь хитку гладь колодязної води хмарою проноситься бачення золотого коня з крилами – то пам‘ять часу нагадує про те, що давно приховано від людських очей.
Кочові племена гуннів з їх непомірними завойовницькими амбіціями, сфера яких тягнулася від Рейну до Волги, доставляли чимало клопоту Римської імперії, яка до того ж вела війну з дакійцями. В один з вдалих походів гуннів їм вдалося, згідно з переказами, відбитий чималу здобич у римських легіонерів, що складалася здебільшого з золота та дорогоцінного каміння.
Місту, створеному в 1869 році на долі, мабуть, було написано служити розмінною картою у політичній грі. Як і колись, так і нині назва Донбаської шахтарській столиці часто вживається як в позитивному, так і в негативному контексті. Його люблять, його ненавидять, його зневажають, їм захоплюються…, і, тим не менш, місто росте, розвивається і розквітає.
Честь першовідкривача донецької землі, так само як і присвоєння їй свого імені (до 1923 року), належить Джону Юзу, хоча мільйонне нині місто починало своє життя в якості простого робочого селища Юзівка металургійного заводу, заснованого заповзятливим англійцем в самому серці Донбаського вугільного басейну.