Опубліковано Вікторія Шовчко 19-04-2011
І знову Київ.
Як же місту не пощастило бути столицею в такій країні, де гроші важливіше культури, за таких керівників, у яких своя кишеня завжди ближче. Чомусь міжнародної організації ЮНЕСКО українські пам’ятники ближче, ніж вітчизняним народним обранцям.
Опубліковано Вікторія Шовчко 18-04-2011
Котрий рік вже під стінами могутньої фортеці проходить фестиваль «Битва націй», але переможцями завжди виходять всі без винятку глядачі та учасники історичної реконструкції, адже в наше бурхливе технічне XXI століття перенестися, нехай і на декілька хвилин, годин, днів, в епоху романтики і лицарства – це чи не перемога над невблаганним часом?
Під яскравими променями весняного сонця вже лише через пару тижнів (з 30 квітня по 3 травня) біля стін Хотинської фортеці прозвучить пронизливий звук рогу і герольди вступлять у свої права, оголосивши про початок битви. Сталь обладунків і блискучі клинки зімкнуться над ратним полем, затьмаривши своїм блиском світило на небозводі. Запекла сутичка, неприборкана сила і мужність – це видовище треба побачити, щоб відчути і запам’ятати назавжди.
Опубліковано Вікторія Шовчко 16-04-2011
Вандалізм саме по собі поняття безглузде і дике стосовно будь-якого об’єкта, але стосовно до дитячих розваг воно жахливо подвійно – адже пояснити цей блюзнірський акт дитині абсолютно неможливо.
Чим завинив дитячий герой Антуана де Сент-Екзюпері перед вандалами і зовсім пояснити не можливо. Адже Пейзажна алея Києва – одне з небагатьох місць, що недавно з’явилися у центрі Києва, яке дійсно радує і дарує масу позитивних емоцій як старим так і малим. Не може бути, щоб і Маленький принц, і Слон з трьома пасажирам, і Коти, що бродять у тіні дуба, і Омелька на купі подушок, і вухатий Заєць – жителі дитинства, обійшли когось стороною, позбавивши своєї доброї теплої дружби.
Опубліковано Вікторія Шовчко 14-04-2011
Колись неприступна твердиня на гребені гори, за яку боролися тисячні армії, вшанувати своєю присутністю її вважали за честь найтитулованіші особи Європи, а віддати життя – прості смертні. Та все його бурхливе життя багате радісними і трагічними, сумними і романтичними подіями завершилося в одну сумну ніч. Хустський замок.
А почалося все з призначення в 1755 році нового коменданта австрійського гарнізону, розквартированого на території фортеці – Петро Горвата, який став останнім справжнім господарем замку на цілих одинадцять років, останнім хто намагався відродити колишню величини замку, хоча б у рамках наявних у своєму розпорядженні коштів.
Опубліковано Вікторія Шовчко 13-04-2011
Вся Україна в мініатюрі з її вільними вітрами над безкраїм простором степів і лук, дурманним запахів квітучих вишень і ароматом стиглих яблук, золотом полів і синню небозводу втілена в маленькому шматочку села Пирогово, нині Голосіївського району Києва – непередаваний коктейль часу і архітектури застиглих десь між XV століттям і ХХІ століттям.
Цей унікальний архітектурно-історичний заповідник під відкритим, позбавлений значної частини (близько 100 га) своїх володінь в 2007 році, знову набуде свою історично сформовану цілісність згідно з рішенням Господарського суду Києва від 11 квітня нинішнього року.
Опубліковано Вікторія Шовчко 11-04-2011
Черговий злочин проти історії в Києві – знесено пам’ятник архітектури початку ХХ століття особняк Олени Загорській по Мельникова 51. У столиці залишилося зовсім вже невелика кількість будівель зі столітньою історією, і втрата одного з них – тяжка втрата для міста.
Відчужену ще у 2009 році ділянку разом з пам’ятником архітектури надано для потреб посольства Казахстану, ось тільки незрозуміло чому на догоду іноземним дипломатам знищується українська історія? Невже дипмісія не могла розташуватися у відреставрованому особняку, замість того щоб на його місці споруджувати чергового «сучасного монстра», якого навіть архітектурним об’єктом назвати язик не повертається.
Опубліковано Вікторія Шовчко 08-04-2011
Японський символ стійкості і чистоти, адже її пелюстки опадають не зів’ялі, ніжності і удачі в коханні, її сріблясто-рожевий колір будить лише піднесені почуття, тихого смутку й печалі про швидкоплинність буття, лише трохи більше тижня триває її цвітіння… Сакура
Ця прекрасна гостя далекої країни Всхідячого Сонця дарує свій швидкоплинний весняний поцілунок Закарпаттю вже не перший десяток років – з тих пір, як в 20-х роках обхідним шляхом через Відень добралася в ці благодатні місця (завезена з Австрії), полюбивши їх за добру вдачу (помірний клімат і благодатні грунти).