Інтригуюча архітектурна перлина, через стіни якої пройшли тисячі життів щасливої Вінниці, від якої в третьому тисячоліття лишилися лише головний фасад та історія з надією на не менш яскраве майбутнє.
Стримана вишуканість з легкими мазками розкоші, що перетворюють звичайну будівлю на шедевр, який так виділяється на тлі сусідньої міської забудови.
Яблуко розбрату, за яке схрестили свої мечі один з найзаможніших місцевих комерсантів та вінницька влада, щоб битися до перемоги заради «бель вью» та насолоди душі.
Цегляна еклектика, як наочне втілення прав на володіння в красивій обгортці зеленого шовку високого берега Південного Бугу, яку не змогли похитнути дві світових війни та сім десятиліть радянської байдужости поруч із безвідповідальністю.
Самобутня унікальна архітектурна перлина міської забудови пам’ятна в хатніх клопотах пересічних вінничан, яке так відрізняється від нарочито-ділового вбрання сучасності.
Маленька частина великої імперії однієї сім’ї вінницьких магнатів-готельєрів, бізнес яких охоплював всю дозвільну сферу візитерів від проживання до розваг, перебудована в стилі начала епох.
Стара архітектурна перлина, яка серед гомону сучасного сьогодення якорем стабільності зберігає пам’ять про іншу Вінницю, вулицями якої прямували карети під зазивні оклики продавців та шурхіт довгих спідниць вельможних пані, які чинно здійснювали променад зі своїми красенями-кавалерами.
Домінанта старого Середмістя, яка пережила різні часи і багатьох своїх господарів, щоб залишатися завжди актуальною в нагадуванні про майстерність одного зодчого, ім’я якого давно стер бешкетник-час.
Світоч неординарних знань, одні з яких несли світло та добро, а інші – смерть та руйнування душ, щоб потім десятиліттями спокутувати свою провини перед суспільством, вдягнувшись в шати добропорядного благородства.
Альма-матер, яка заклала підвалини для народження великого науковця-творця, який назавжди вписав її ім’я разом із своїм на сторінки української історії через переосмислення фізичної хімії як складової неосяжного всесвіту.
Історична реліквія на межі існування, яка безголосо благає про допомогу в майже в примарній надії на порятунок від холодних сердець можновладців під зрадницький дзвін монети від церкви московських окупантів.
Той, хто власнооч споглядав перши спроби пера великого таланту української землі, який незламним криголамом йшов крізь терени заборон окупаційної московської влади, щоб назавжди лишитися в умах і душах справжніх патріотів.
Центр круговерті уманського життя в колись найзатишнішому куточку міського буття, який спробував себе у всіх можливих іпостасях, перш ніж доля подарувала йому велич місії підготовки тих, хто сіє вічне добро в души підростаючого покоління.
Взірець псевдоруського стилю, за яким так страждали представники московської влади, яка до Русі-України ніколи не мала жодного стосунку в марних намаганнях привласнити собі велику історію окупованої країни.
Готель для найвибагливіших та найзаможніших клієнтів у самому центрі старого міста з розкішним панорамним видом на зелену зелену та кроковою доступністю всіх необхідних інституцій та сервісів.
Не одного разу перебудована та добудована архітектурна перлина, що змінила за своє довге життя багато амплуа, щоб відповідати духу часів та не втратити актуальність історії.
Дві души об’єднані в єдину сутність задля високої місії рятування життя, яке вона охороняє ось вже друге століття поспіль проти незримого світу ворожих мікроорганізмів та хвороб, які тисячоліттями намагаються знищити людське майбутне планети Земля.
Дві архітектурних стилі під одним дахом, як наочний доказ об’єднання необ’єднаного всупереч візуальним відчуттям та логіці сприйняття.
Величний храм культури та мистецтва, який чергова окупаційна московська влада раз у раз намагалася спотворити жалюгідними приниженнями статусу, але так і не змогла до кінця зламати внутрішній стержень творця, котрий вклав в нього свою душу.
Тендітна сутність того, що мало стати провідником у світ прекрасного, похована під нашаруванням огидної радянської байдужості до історії чужої їй України.