Світоч знань епохи найбільшого розквіту буковинської столиці, як мовчазний пам’ятник часів прекрасної імперії творення та прогресу, що щезла в буремних потоках часу лишивши по собі на згадку лише розкіш архітектурної спадщини.
Один з таких не схожих один на одного шедеврів місцевого майстра, що увічнив його ім’я крізь століття у витончених класичних лініях величного храму служіння високим цілям науки та знань ось вже друге століття.
Скромний свідок народження новітнього міста, яке в своїх розкішно-мережаних шатах стало справжньою короною Буковини, щоб надихати та полонити душі митців та простих смертних чарівністю переплетіння минулого і майбутнього.
Сумлінний служник бога комерції Гермесу в розкішному мармуровому імперському вбранні чи пересічній незграбності радянського несмаку, щоб дарувати душі і тілу ковточок насолоди і щастя, перетворюючи на мить життя на омріяну казку серед сірості щоденного буття.
Віденська сецесія у всій витонченості своєї краси, за аристократичними шатами якої ховається сталеве серце справедливості буковинської Феміди; не дивлячись на змін офіційного статусу будівлі незримими крилами ось вже друге століття оберігає край від беззаконня та безправ’я.
Палац, навколо якого вирує життя сучасного мегаполісу, як один з найцінніших скарбів минулого імперії, що розчинилася без сліду в мареві гарматних залпів розпочатої Москвою та Берліном Першої світової війни.
Той, хто йде поруч з Чернівцями всю їхню новітню історію, як один з чисельних наріжних каменів фундаменту існування буковинської столиці, яка полонить серце своєю вишуканою красою назавжди.
Блакитна намистина розкішних кризів епіцентру буковинської землі, яка приміряла на себе чимало ролей, але так і лишилася вірною служінню суспільству у всіх іпостасях, як запоруки існування майбутнього.
Величний лебідь з гордо піднятою головою, який ось вже котре століття оберігає своїми незримими крилами красуню-Буковину у підніжжя величних Карпат.
Вінець творіння пізнього класицизму, як досконалість поєднання виважених деталей в унітарний архітектурний простір із упізнаними рисами, не дивлячись на стандартність основного планування для споруд такого типу.
Пам’ятка техничного прогресу який впевнено крокував українською землею, вдячно приймаючи своїх адептів всіх національностей та віросповідань, допоки чад божевільних імперських амбіцій Московії не зруйнував хиткий миропорядок, щоб поховати його ініціаторів під своїми руїнами.
Споруда, яка давно пережила свій час перетворившись на місцевий символ пам’яті про миролюбивий народ, який прийшов, щоб сіяти та орати на родючий українській землі, а волею московських окупантів розчинився у виру часу.
Велична споруда як уособлення високої місії на неї покладеної від моменту спорудження і до сьогодні, хоч і зі зміною спеціалізації від служіння богу комерції на просвітницьку місію, що рятує життя.
Одна з домінант наймальовничішої чернівецької площі, як символ цілої епохи економічного розквіту та благоденства закінченої вмить однім пострілом, що поклав початок смертоносній битві.
Один з багатьох, він по-своєму унікальний загадковістю своєї історії, в якій напівнатяків більше, ніж фактів, а імена і зовсім відсутні, що перетворює його в напівпримару адже історія – це і є персоналія архітектурна чи людська.
А сам півторастолітній красень не зважаючи на це і зараз, на зорі третього тисячоліття, виблискує променями впевненості стриманої гідності та лиску, чаруючи пересічних та гостей буковинської столиці.
Один з найрозкішніших закладів дозвілля буковинського краю за Австро-Угорщини, який не тільки зміг пронести свою високу місію крізь час, а й не втратив своє реноме, попри всі намагання людини розчинити його в сірій буденності пересічності.
Архітектурна вишуканість моменту, яку рука майстра змогла зловити та приборкати, щоб назавжди залишити для нащадків в кам’яних шатах одного об’єкту.
Величний плід кохання небесного покровителя торгівлі Гермесу та людської підприємницької ініціативи, який тривалий час вірою і правдою служив на благо українській землі, поки час і окупаційна влада не покинули його на призволяще.
Те, що лишилося від вітряного велетня, який помахом своїх крил десятиліттями захищав селище на південному березі Юшанли від нечистого, поки темні сили не спалили його, щоб менонітська душа нарешті покинула його на поталу бешкетнику-Часу.